Її високість Музика звучить!
Торкають звуки кожну в серці нить...
І краплі нот спадають в душі нам —
Дають розраду змученим серцям.
Вологі очі омивають біль...
Скажіть, як можна так попасти в ціль?
Це ж звук... Чому щемить отут,
У грудях, що бальзаму ждуть?!
Непросто все, дуже непросто все..
Буває, й звук полегкість не несе...
Є незбагненне щось у глибині
Людських сердець, гадається мені.
Болить людині трепетний цей звук,
Доходить трепет аж до пучок рук.
Здіймаються вони, як крила голубів...
Ще мить — і звук до неба полетів!
Град мокрих сліз спадає на листок,
Туди ж спливає дивний слів струмок...
Слова гарячі там схолонуть враз,
І мокрі очі глянуть знов на вас...
Невже цим звуком я так і не зрушу
Хоч бідолашну, але рідну душу?!
Чи вірш, що народився в морі сліз,
Всього тепла вам так і не доніс?..
