Чи можлива любов
через страх покарання?
чи можлива
свобода волі
і вибору,
коли результат
відомий давно?
у теоремі
все наперед дано́,
і нам
залишилось ДОВЕСТИ,
беручи́ до уваги
раніше
визначені умови…
кому і заради чого?...
і який тоді смисл
у любові чи нелюбові?..
яка різниця?
коли в результаті
нічого не зміниться?
який тоді смисл у житті,
як дії і розвитку,
як служінню високій меті?
якщо
результат безумовний:
віра-знання,
та й будь який рух
у цілому -
втрачає основу…
виходить - 69:
«добре зло»…
але ж сказано
Богом!
що гірки́м і солодким
водно́час
не може бути
ОДНЕ і те ж джерело!
Любов – як мати:
за неуцтво,
вередливий непослух
може лозиною покарати…
але - розрадить,
і пожаліє,
витре сльози долонею,
личко брудне умиє –
зрозуміє!
усе стерпіти зуміє:
аби дитя здорове росло,
розумне, щасливе
і добре було…
бо що то за мати,
яка стане дитину
до смерті лякати,
навчаючи – катувати?
обіцяти,
що в муках страшних заб`є
сотворіння своє?
велике – в малому,
складне – у простому,
окреме – в ціло́му,
Всесвіт –
у кожній роси
мачи́ні,
наслідки – у причині…
тільки немає
у добрі зла,
у Світлі без тіні –
нема пітьми.
Ми!
не раби залякані, ні!
і не жертви. Ми –
Ідеї
Його безсмертні,
народжені у натхненні:
Він!
назвав спадкоємцями
нас –
Своїми дітьми.
…
а страх – руйнує…
а заляканість – повстає.
а свобода вибору –
всяк сам
обирає собі – своє.
...а Любов - навчає,
підказує...
Нагадала мені поезія Ваша слова Альберта Ейнштейна: "Якщо ми творимо добро, аби лише уникнути покарання, - які ж ми тоді дрібні істоти!" По-моєму, це якраз суть вірша - любов мусить нас спонукати до примноження щастя на землі, а не страх перед вселенською "лозиною", адже з любові все і почалося... Щиро вклоняюся за прекрасне худложнє слово
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба Margoshenka7! слова. які Ви надіслали мені, як відгук, слід поставити епіграфом цього вірша... і не тільки цього... і не тільки вірша -- думку, яку Ви процитували мені, слід би поставити епіграфом до діяльності общин і цілих течій релігійних, напрямків: хай би ДУ-МА-ЛИ.... приємно і цікаво читати відгуки Ваші. дякую!
Валю,Ви вдало продовжили попередню тему("Цвяхи і сльози").Страх паралізує і пригальмовує свободу мислення,затискаючи нас у своїх міцних лещатах...Любов не може бути напів.Вона-абсолютна.
бо що то за мати,
яка стане дитину
до смерті лякати,
навчаючи – катувати?
обіцяти,
що в муках страшних заб»є
сотворіння своє? -і то правда:істинна любов ніколи не завдасть шкоди...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
хіба мета Творця в тому, щоб знищити творіння своє? якщо ми настільки невдале творіння, то чи було б сказано, що настільки полюбив Бог людей, що віддав Сина Свого Єдинородного, аби дарувати безсмертя і спасіння нам... хто сином пожертвувати міг би, окрім Бога? ніхто... отже, Він любить нас, більше, чим ми здібні зрозуміти...
дякую Вам, любий Одуванчику, Любов Божа з нами завжди...