Гріхи –
як цвяхи…
це щось,
чим психо-нестабільні люди,
в припадках
диких екзальтацій,
прицвяхували
і себе, і світ
до Т-подібної ганебної споруди
це щось таке –
тягуче й неминуче,
що гайно убиває
і неквапно мучить,
катує насолодно –
самотерзатись принародно –
дуже давно вже
стало
дуже модно…
гріхи –
це щось уроджене…
ні, первородне!
невиліковне щось
і неприродне…
на зцілення
прогнози безутішні –
усі ми
безнадійно грішні.
…яке тверде
безжалісне каміння
прицільно упаде
трощити й розбивати черепи́ –
мерзоти повні,
а ще –
вогню непогасимого снопи…
бо ми,
без сумніву
і без розбору – всі гріховні.
яких немислимих тортур
чекаємо і кличемо
на всіх!
за всі провини…
але
зневіра в милосердя Боже –
чи не найтяжчий гріх?
як і осудження
людиною людини…
о, садо-мазохісти й психопати!
вам аби мучити й страждати!
і я, і ти,
і – діти…
за те,
що ми вчимося йти,
спіткнувшись,
допускаєм помилки́ –
оці людиноненави́сники
такої
пророкують нам науки
від люблячої
Божої руки?
жорстоку помсту і покару
віщуєте,
як чаклуни,
що накликають хмару
невідворотну грозову –
на власну голову…
сліпий і самовпевнений Адам:
по вірі вашій – буде вам!
хто вивернув
для чого навпаки
Слова Христові?
як мертвоїдні
грифи і круки́,
доводите віки й віки,
що страх –
сильніший од Любові.
брати і сестри, в Бозі любі,
безсилу ненависть свою
й потребу в згубі –
приписуєте Люблячому ви!
про що й до кого ж
ваші молитви́ ?
раби і прихвостні
вождя і пахана,
якому ввірили рішати:
кому підбор дозволено лизати,
кого, смакуючи, на смерть карати.
…хіба Ісус кого карав?
Він
власним прикладом навчав,
як треба жити,
і ближніх, як братів своїх,
любити.
як хтось спіткнувся
випадково,
брате!
ти руку подаси –
чи станеш добивати?
отож…
якщо ми, грішні,
уміємо прощати –
наскільки ж більший нас
небесний Тато!
…так, грішні ми.
уже тому,
що народилися людьми…
але, згадаймо,
Хто сказав і де:
без волі Божої
і волосина не впаде…
в своєму незнанні
ми – грішні…
і плачемо,
як діти безутішні.
самотні діти,
сиро-ти…
вчимося жити,
дорогами тернистими іти…
я знаю, знаю!
Ти – добрий Пастир,
і не покинеш
жодної душі,
що втрапила у вир,
чи впала в у́рвище,
чи ще
десь заблукала
у непролазній очеретяній глуші́…
я знаю!
Ти приго́рнеш до грудей
усіх натомлених,
надломлених людей…
долонею пречистої десниці
утри нам сльози,
омий забруднені
дорожнім пилом лиця,
загой кроваві рани і вавки́ –
і ми засяємо в гіссопі
всі,
як у росі –
злеліяні в саду Твоїм квітки,
забринимо,
як радісні струмки…
під лагідністю Правої Руки,
як під вселюблячим
і рідним небом,
сховай нас всіх
і прихисти
навчи і просвіти!
прости…
Твої! Твої!
ми – не святі,
та маємо од Тебе
великий Хист –
очиститись у щирім каятті…
я вірю в Бога доброго,
мого́,
Який
підтримує і вчить.
у всеосяжній Істинній Любові
Христовій
не маю сумніву й на мить.
…
не вірю у чужого
злого бога я –
така стезя
упевнено
начертана моя.
Якщо моя дитина прийде додому заляпана вся від дворової калюжі та замурзана, то що маю їй заподіяти?...Звісно відмию та одяг виперу. Ми теж трохи замурзано-заляпані в цьому світі діти Бога, та Бог безмірно більший за нас і більше зробить для нас,бо наше життя можливе лиш у просторі Його Любові, тепер і повсякчас
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"...Окропиш мене іссопом – і буду очищений; обмиєш мене – і стану біліший від снігу..." - саме про це і йдеться... а нас залякують мстивістю... а для чого? ... бо хто боїться, тим легко маніпулювати... ми - віримо в Любов, наш Бог - добрий і вселюблячий... милосердний... Батько! тому і ми - любимо і прагнемо світла... така позиція... радію, що ми з Вами однодумці власне...
дивовижно, правда, що Ви про цей вірш нині сказали, бо зовсім з іншою людиною була нині ж розмова на тему сю... отаке співпало дивно...
дякую Вам - за інтерес і сприйняття... дуже Вас шаную... досить прочитати кілька рядків, щоб відчути резонанс - душевний... це той випадок... щасливий... будьте щасливим, пане любий GreViZ... Світла Вам... (у нас поки є - і це, виявилося, може бути запорукою надії добутися до Весни... отак... поки не втратиш - не збагнеш... - це я вже про електропостачання... Ви там мило так цікавилися, чи в теплі вже я - то - поки у теплі, слава Богу...)
Такий роздум заспокоює і вселяє віру. Хочеться бачити все саме в таких світлих тонах-абсолютної Любові,безкорисливої і відданої.Особисто мені(людині,яку ще з дитинства на сповідях священники залякували страшним Божим гнівом,вічними пекльними муками,або не менш жахливими(проте,не вічними)муками в Чистилищі(це якщо ще пощастить туди потрапити))дуже імпонує така непохитна віра в чисту і світлу Любов Господа до нас,людей, віра у відсутність ворожості,мстивості і злопам'ятності.
я вірю в Бога доброго,
могО,
Який
підтримує і вчить.
у всеосяжній Істинній Любові
Христовій
не маю сумніву й на мить.
-
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
любий Одуванчику! Бог-- є абсолютна Любов, і хай Він пребуде з Вами і родиною Вашою завжди...
Життя сповнене протиріч.Я не думаю, щоб Христос виганяв батогом торговців з храму Божого з лагідною усмішкою на устах.Але судити не нам і не нам!Ми ж, як істині православні християни, маємо тільки прощати й любити!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
батогом виганяв... так... але ж черепи цілі залишилися... і жодного іншого "членовредительства" не було... та й батога до рук взяв, на той випадок, як слова Божого не почують... думаю, почули...
дякую, люба пані Віро за відгук, цікавий і вагомий, як і завжди...
Дуже гарно описали Але Ваш вислів ....так, грішні ми.
уже тому, що народилися людьми… Є помилковим Ви мабуть недостатньо читаєте духовну літературу..Почитайте Катихізм і вам стане зрозуміло...З повагою...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я читаю Новий Заповіт... від Йоана найчастіше... тут моя віра і любов. дякую Вам за оцінку гарну і за пораду доброзичливу... але хіба не внушають нам з малолітства про гріховність нашу вже по факту народження -- первородний гріх... можливо, такого нема, то я дуже радітиму з такого полегшення... "навчи і просвіти!"..
дуже важко усвідомлювати ,що і тут ми обмануті ,зневірені ,затиснуті в рамки умовностей і темряви якраз тими,хто мав би нести СВІТЛО У душі людей,хто мав би провадити нас до Христа а не в протилежний бік.ТА видно жадоба влади і насильства існує на всіх рівнях ієрархіі.Ваша праця безцінна -вона веде нас до глибокого розуміння себе самого.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
говорити краще з Богом напряму... коли молитеся -- Бог Вас слухає, а коли читаєте Євангеліє -- Бог говорить з Вами, а Ви слухаєте... і думаєте... і чим більше читаєте, тим більше відкривається... є така мудра порада... не я автор... я -- сприймач... сприймачка...
Ви все розумієте... не розчаровуйтесь... Бог любить Вас, і кожного, і Він не покине, і не зрадить ніколи... тільки Він... і Він у серці Вашому... отам вся правда... слухайте насамперед Бога, Який у серці Вашому...
щиро вдячна Вам за слова Ваші... Бог наш з нами...
Валюшо, ваші роздуми дуже близькі мені. Підміна понять, фарисейство, користолюбство - те що пронизує душі і серця на перший погляд віруючих людей, які не усвідомлюють, що Бог - Любов і від нас чекає саме її, що є основою основ. Так просто і так складно. Тому й приходиться йти тернистими стежками, поки не пізнають правди і не скажуть:я вірю в Бога доброго,
могО,
Який
підтримує і вчить.
у всеосяжній Істинній Любові
Христовій
не маю сумніву й на мить.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
фарисейство -- точно ви визначили... користолюбство... і потреба у владі, тому й залякування...
дуже радію, Тамарочко, що ми виявилися "одного поля ягодами"... і що Ви мене розумієте... і що я, виявилося... "...Бог є - Любов і від нас чекає саме її, що є основою основ. Так просто і так складно..." -- варто зрозуміти цю думку і світ перевернеться з голови на ноги... дякую Вам і вдруге.