на сході туманіє,
наче пташка
за краєм неба
спроквола́ ворушить
зо сну потерплими
мосяжними крильми…
реальність,
як пласка́
лабораторна чашка –
вмістилище
драглистої пітьми.
постійні лінії і форми
себе намацують з півзабуття
у цьому
киселі агар-агарнім,
як гра уяви,
що шукає аналогій
у небі
нестатично-хмарнім.
а спонад це
відновлення напівсвідоме
з нічного темного,
таємного, взаємного злиття –
витають душі Всьо́го
вречевлено-живого:
спішать хутчій
впірнути всяк
до свого «дому»,
бо хто не встигне
з першим промінцем –
то не побачить дня нового,
земного,
й продовження
зумовленого формами життя.
Нагадали, пані Валю, першу главу Киги Буття. Мабуть, так воно все спочатку й відбувалось...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пані Аллочко, дуже вдячна Вам за такі слова і сприйняття... щосвітанку все повторюється -- велика таємниця Творіння Життя... з поживного середовища темряви... Велик Господь!
Цікава філософія душі. Десь так воно і відбувається:коли оболонка(тіло)впадає в глибокий сон,душа відокремлюється і починає жити своїм власним життям,подорожуючи нічними коридорами Всесвіту... Допоки сонячні промені не повернуть тіло до тями і вже тоді душа повертається у свою матеріальну оболонку.Майстерно і фантастично.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, любий Одуванчику! Ви розумієте мене... душі усього живого і непроявлено-живого відокремлюються, бо у темряві ночі зникають, розмиваються форми... а коли лінії і форми "намацають" себе при першому туманцеві на присхідньому небокраї -- душі спішать повернутися кожна у свою форму... а котра не встигне... то й форма зникає поступово -- те розіб"ється, те проіржавіє, те -- вмре...
наче пташка
за краєм неба
спрокволА ворушить
зо сну потерплими
мосяжними крильми… - виразність в незвичайному описанні звичайного червоною ниткою проходить через вірш.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Люба моя пані Тамарочко! кажуть, чудеса трапляються з тими, хто у них вірить... я вірю в чудеса ось уже більше чим пів століття... і вони трапляються -- щоранку...