І
Коли нема Тебе,
Я перетворююсь на собаку,
На пса, я гавкаю,
І от, нас уже двоє,
Я та він,
Фрідріх та Шіллер,
Собака з німецьким ошейником, Шіллер, якого чекав я,
Збираючи фото,
Чорно-білі світлини,
Із грандіозними німецькими цицьками,
Та з нотами Моцарта,
Великими, як джмелі,
Чорними нотами для сліпих,
Для сліпих дітей.
II
Коли нема Мене,
Ти залишаєшся чекати,
Та не сама,
З Тобою Твоя чорна підлога,
Та Твій білий кіт,
Твоє біле волосся,
Що перетворюється на мармур,
Та Твої безкінечні, як нафта
Дні.
Чорні та безкінечні.
І в ці дні,
Кожен грам целлюлозного жиру,
Забирає в Тебе тиждень життя,
Наближає Тебе до смерті,
І з кожним цим тижнем -
Ти хочеш менше співати,
А більше хочеш народити дитину,
Та спати,
Зануривши ноги в гарячу воду.
III
Коли нема Тебе,
Мені легше уявити себе жінкою,
І я можу купляти ті самі парфуми,
Для всіх своїх дівчат,
Дівчат, які не вміють співати,
Та не вміють займатися коханням.
І я зможу вийти з дому,
І під сонічним промінням,
Яке вбиває мого Шіллера,
Знову збирати листя,
Знову ходити під каштанами,
Та писати усюди слово
"Вікторія",
Слово дівчинки, яка може померти.
Померти раніше моєї мами.
IV
Коли нема Мене -
Ти завжди будеш думати про Літо,
І зможеш віддатися трьомста чоловікам,
Лежачи на зеленому тенісному столі на Прорізній,
А в очах Твоїх,
Буде світитися Небо,
Сине, як потяг,
Що не зупиняється на Кловській,
А можеш перетворитися на мармурову статую,
Й засипавши себе камінням,
Купатися у фонтані,
Пірнати, не знімаючи сірої сукні,
Та наївшись меду,
Від якого не потонеш навіть у Середземному морі,
Пускати великі бадьорі бульбашки,
Пускати вгору, туди, до Бога.
V
Коли нема Тебе -
Я не міняю шкарпеток,
Та починаю писати вірші.
Які з'являються тільки -
Тільки тоді, коли ти будеш їсти
Лишень моркву та сніг без цукру
Залишаючи підарасам
Іхні котлети та іхні сварки.
Просто минає час,
І стає все менше людей,
Які могли б позичити грошей.
Тобі, або, тим паче, у Тебе.
А залишається ось - бородань,
Що починає розказувати Тобі
Розказувати, що трагічна концепція емансипації
Призвела до того, що ніхто не єбеться.
А це не влаштовує ні його, ні мене,
Ні взагалі усе оце товариство.
VI
Коли нема Мене,
Тобі залишається співати ноти мого директора,
Та думати про Мене,
Та про П'єра,
Якому Ти зраджуєш, гніда,
З вагітним котлетним підарасом.
А ще, Ти можеш здавати своє серце в оренду.
І доллара за сантиметр квадратний
Вистачить, щоб купляти іноді нові меблі,
І трохи частіше - шкарпетки та памперси.
Хоча взагалі -
Ти можеш летіти як кулька,
Яку дитина випускає у Дрімтауні,
Або перетворитися на зозулю,
Щоб самій собі співати мої пісні,
Але Ти не зробиш цього.
Бо не зможеш.
VII
Коли нема Тебе,
Я стаю тихий та жадібний,
Я зачиняю двері,
Та починаю пити білі ліки,
Що перетворилися за рік на отруту.
Я не ненавиджу Тебе,
Хіба тільки за те,
Що Ти вбиваєш моє минуле,
І я розумію, що якщо не я,
То нехай моя собака буде євреем,
Адже собаки - це мій бізнес,
І хто володіє собаками - володіє світом,
Але даремно про це казати,
І якщо мій новий офіс буде ближче до синагоги,
Єдине, що я зможу -
Це побачити з 30-го поверху,
Як Ти, закрившись від сонця,
Ідеш пісяти,
Прямуючи з капцями з півдня на північ.
З півдня на північ.
VIII
Коли нема Мене -
Ти будеш різати капусту,
Псувати ноти та жаліти своїх піаністок -
І не зрозумієш чому,
Коли відкриваєш Шенберга просто на Контрактовій -
Німці з'являються одразу ж,
А все інше -
Це тільки я -
Лежачи на роялі, величезним гаком чіпляю за до-дієз,
Який засинає як жінка після оргазму,
До - дієз, повільний та безкінечний,
Як нафта, який співає:
"Німці, Шіллер, вбита Тобою собака, сонце."
ID:
316392
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 23.02.2012 23:39:42
© дата внесення змiн: 23.02.2012 23:45:43
автор: Elias Spricht
Вкажіть причину вашої скарги
|
