Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: YUTG: МОЙСЕЙ - ВІРШ


YUTG: МОЙСЕЙ - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого клубу | Спілкування | Літературні студії | Контакти | Новини | Оголошення | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 55
Персональный ЧАТ Aleex
Персональный ЧАТ Dimeldv
Персональный ЧАТ Draackul
Персональный ЧАТ Goodv!n
Персональный ЧАТ HellenKa
Персональный ЧАТ Ivanna Tymoschuk
Персональный ЧАТ Kostyanika
Персональный ЧАТ Leonid19682902
Персональный ЧАТ Meggi
Персональный ЧАТ Nadionchik
Персональный ЧАТ Neteka
Персональный ЧАТ Night
Персональный ЧАТ OlgaSydoruk
Персональный ЧАТ SAKHO
Персональный ЧАТ Teodora_daisy
Персональный ЧАТ Алина Гай
Персональный ЧАТ Василь Сміх
Персональный ЧАТ Жужа Марцепанівна
Персональный ЧАТ Зеленоглазая
Персональный ЧАТ Ирина Горбань
Персональный ЧАТ Лілія Ніколаєнко
Персональный ЧАТ Лия***
Персональный ЧАТ Людмила Потапенко
Персональный ЧАТ М. Вольная
Персональный ЧАТ Малиновская Марина
Персональный ЧАТ Мандрівник
Персональный ЧАТ Марічка9
Персональный ЧАТ НАДЕЖДА М.
Персональный ЧАТ Наталія Шафран
Персональный ЧАТ Наталя Святокум
Персональный ЧАТ Олекса Удайко
Персональный ЧАТ Олександр Обрій
Персональный ЧАТ Петро Фургіта
Персональный ЧАТ Печерник
Персональный ЧАТ Рижулька
Персональный ЧАТ Са Пачико
Персональный ЧАТ Салтан Николай
Персональный ЧАТ Самойленко Є.В.
Персональный ЧАТ Світлана Моренець
Персональный ЧАТ Сидоренко Оксана
Персональный ЧАТ Таня Кириленко
Персональный ЧАТ Тепла осінь
Персональный ЧАТ Тоору Ватанабе
Персональный ЧАТ Христина Рикмас
Персональный ЧАТ Янош Бусел

 прихованих - 10 чол.

Пошук


Перевірка розміру




МОЙСЕЙ

Замкнене коло,відкрита коробка, куди не підеш - ніде немає кінця, крізь півстоліття,ти не впізнаєш там свого лиця, для нас готувалась ця незрозуміла розробка. Багато хто скаче аби вийти на волю – її там немає,упадеш до пітьми, полетіти б,як птаха взмахнувши крильми, набридло тут бігати по безкінечному полю. Народ вже віками блукає в пустелі, крихту би хліба,краплину б води аби стежку вказав хтось,щоб вихід знайти, вже стопи болять від нестерпного болю. За своїми гріхами терпіли ви муки: війни холодні,голод і страх; пережили,як батьки дітей хоронили - це жах Хм...думаєте життя взяли в свої руки? Ви один одному ріжете горло від нуду, кричите:"Нам не треба царя!!!", не треба царя,Бог дав Поводиря, щоб вивести вас з пустельного блуду. Ніби йдете за ним,бо хочете чуда, щоб він показав вам нове життя, та мало в вас віри,не несете каяття, бо в грудях сидить пидступний ,,іуда". Замість молитви дорікання щомиті: "Куди ідемо?Жили б як було", вже забули,як в праці на пана потом омивали чоло і замість вечері, тарілки були сльозами залиті. Мертвими були і трупи ховали, були сліпі,а бралися вести сліпих, дітей не могли нагодувать своїх малих, від бід і лих чумними всі літали. З минулого у пам'яті сидить лиш краще, про біди пам'ять відняло, вважаєте,що це життя то є ярмо, а цей весь шлях став рабства важче. Лиш трохи став пустішим шлунок відразу плач: "Ми з голоду тут помремо!", та то звикли просто,що рікою лилося вино, Той хто веде вам завжди манни випросить у подарунок. Все ниєте,як добре було в кігтях "червоного дракона", а він же ж виїдав тоді нутро те, що в грудях предками закладено було, засинали й прокидались в страху його закону. Коли немає бід, іншого собі створили бога – на палях змія,символічно називаючи,то буква ,,S", усіх в багаття жадібності заведе такий прогрес – багатсво тлінне,вважай,бо тліє викладена ним дорога. В кожної людини якась є заповітна мрія та нажаль,не кожен має цілі у житті хтось,щоб вижити іграє на чужому почутті, а інший на одних пливе надіях. Чому?Чому усі свого собі шукають стада? Цеглину закласти треба нам свою, щоб у прірви не стояти на краю, а за легкий шлях нас ніяка не чекає нагорода. Хіба з пустелі вліземо в болото, ну,а звідти лише в землю шлях, тоді кожного охопить страх, що шанс на волю вийти вже прожито. Аби замкнене нам розірвати коло, з коробки тої птахою порхнути в небеса, а там четвертий вимір,прозора полоса, що чорно-білу зеару наче склом покрила. Лише людина,пройде випробування часу, здолавши ту матерію,що кожному дана, бо вимір цей з собою лиш війна, щоб бачити,зніми з очей завісу. Побачиш ти тоді слова закону, вони є карта з вуст Поводиря, по ній здолаєш будь-які моря, попливеш по них,як викинеш свою тяжку корону. Хто хоче жерти переваги цього світу – він не людина,він в рівень з розвитком свині, в якої ціль,нагодувати сала на спині. Так в чому ціль?Заколять то всирівно. 18:34 Суб 12.02.2011 ́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́

ID: 315316
Рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата надходження: 19.02.2012 20:22:17
© дата внесення змiн: 19.02.2012 20:23:28
автор: YUTG



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати




В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (802)
В тому числі авторами сайту (9)
Олена Iськова, Романюк Марина, Ветер Перемен, Селен, Bogdan Brezden, Нелина, Анатольевич, Анастасія Витрикуш
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайту.



КОМЕНТАРІ

YUTG, 20.02.2012 - 22:27
та це телефон фіксує...я просто скопіював,з телефона,а там коли береш поставити дату,то він якраз і фіксує до хвилини smile ...тобі дякую,а для лінивих я і не пишу,тим більше в класиків є й довші,не подумай,що я рівняюсь до них,але звичайно вчусь....потім поставлю і покоротші)))ще раз дякую
аж прям до хвилин фіксуєш wink
знаєш, чому нхто не коментує? бо воно довге, ліньки до кіця дочитувати biggrin 39
але цікаво, обобка старої істини... мені спообалася)) 22
Нові твори