Не на жарт розхолодився морозець!
Хоче звести мені свято нанівець.
Я морозу не боюся - не маля
В теплу шубку одягнуся із кроля!
Щічки рум"яні,
Сани дерев"яні.
Відступися, діду,
Дай, я з гірки з"їду!
Дід Мороз не слуха,
Шарпає за вуха,
Студить руки й ноги
І не йде з дороги!
Гей, ти ви́тівнику злючий,
Борода твоя колюча,
Постривай!
Зажену тебе в оселю
І, як слід, віддухопелю,
Так і знай!
Доки біг - нагрівся,
Де й мороз подівся...
Ох і я!!!
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Колись давно моя маленька донька у відповідь на мої слова про те, яка вона молодчина, мовляв - Ох і Таня!, вона гордо відповіла: Ох і я! Звідси і назва вірша. Д Дякую!
Ох і Ви!..Справжній забіяка!Та якщо Морозець злючий став на заваді веселощам на санчатах,то так йому,старому,і треба! Усміхнули своїм позитивним віршем!
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
От, саме те, що треба, гарна ілюстрація! Вже й мороз не страшний... Дякую!
оце таким розбишакою Ви пригадуєте себе, пане Доще?! дідуся в хаті духопелити?...
та якщо з дороги не сходить, не об"їдеш його на санках -- що ж поробиш... мабуть, треба гарний, стрункий, бодрий вірш дитячий... з вогником підлітковим...
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Атож, доводиться іноді трішечки й пригрозити, коли добром не виходить...
Дякую!
Усміхнули своїм позитивним віршем! 
