Ой, заметіль, хурделиця,
Снігом білим стелиться,
Виє вовком, завиває,
Слідочки замітає.
Ой, до вечора не стихне,
У вікна сніжком липне...
І крутиться й вовтузиться,
Чарівна спокусниця.
Ой, вийду я, у заметіль,
Все ж таки вона не звір,
Не укусить, а спокусить,
У снігу пововтузить.
Ой, заметіль, хурделиця,
Я хочу веселиться,
У сніжки з коханим грати,
Вустоньки цілувати.
Ой, закрути нас, заверти,
У шаленім танці , ти,
Щоб згадали цю зиму ми
У спекотні літні дні.
Дякую.Чомусь мене завжди тягне на замовляння.
Десь пропав мій милий,
Розкохав, зрадливий.
Піду до дуба у ліс,
Розкажу про підлість,
Дасть він мені сили,
Щоб я його простила,
Щоб я сплела крила
І до Бога, пташкою злетіла...
Ось, Ви мене Віталію і надихнули на нове замовляння
Дякую. Так і є.Особливо вночі, коли повний місяць світить, але від хурделиці, десь там на небі, ледь тьмяніє, а вона мете, мете, у вікна жмені снігу кидає і вітер завиває...а я виходжу надвір і замовляю на любов, щоб почув Бог!