Чому усі так дивляться в майбутнє,
Планують посекундно все життя,
Живуть у мріях роздумах думках
Про це невидане в майбутньому буття.
Не розумію я чому малих дітей
Примушують дорослими ставати,
Роздумувати над метою вчинку
І наслідки завжди передбачати.
І наше коротенькеє дитинство
Проходить швидко, наче одна мить
Й виростемо у людей серйозних
Ще не дізнавшись, як в дитинстві жить.
Усі говорять: "Часу не марнуйте";
Й самі ж перечать всім словам своїм,
Бо заставляють марнувати тії миті
Безціного дитинства нам усім.
Й коли зростем уже в людей дорослих
Усі умовності людські побачим
Й захочем повернути ті хвилини,
Де навіть лихо здавалось незначним.
І вже не зможем повернути вкрадене дитинство,
Ті миті безтурботного життя,
Тож дам пораду вам я невеличку
Живіть хвилиною і насолоджуйтесь життям.
