В італійській столиці бачу жінка іде.
Серед натовпу видно – вона особлива.
Мила усмішка, добре відкрите лице,
Чарівна і красива.
Чарівна і красива.
Їй здивованим поглядом дивляться вслід
Хто вона? Така гарна ця жінка.
Звідки краса ота? Ця доброта
Та вона – українка.
Та вона – українка.
І хоч в серці несе вона біль і тугу,
Жаль і смуток вп’ялися у нього голками,
Попри всі негаразди вдома і в чужині
Залишаймось жінками.
Залишаймось жінками.
"В італійській столиці бачу жінка іде...вона особлива...чарівна і красива...гарна ця жінка...Та вона -українка. та вона - українка". Честь, любов, повага, шана - українським жінкам.
Ольга Струтинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна безмежно за щирість ,повагу і розуміння непростоі ситуаціі-життя украінськоі жінки на чужині.іі зрозуміти може тільки витончена і особлива душа .Дякую.
Я не знаю, як ці відчуття пишуться словами... Мабуть, не зумію. Просто скажу: коли я читала Ваш вірш, від шквалу емоцій пробіг мороз по шкірі... Зворушлива тема! Тонка робота! Творила душа майстрині! Браво! Дуже ніжно і по-жіночому!
Ольга Струтинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ми-жінки часто себе недооцінюємо.А кожна жінка несе у світ світло ,лагідність,духовність і любов.Це так явно бачиться -досить придивитися.Щиро вдячна за ваш коментар.Залишаймось жінками .
гарний вірш,слава нашим жінкам,красуням і трудівницям
Ольга Струтинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Знаете , в чужині якось рельєфніше все бачиться.І я побачила нашу жінку ніби зі сторони ...може це і нескромно -красунІ,з роздвоеним роздукою серцем ...Дякую.