Ніколи вже снігу не буде..!
Його розтопили сльози мої,
В житті я тебе не забуду
Лиш мрію побачити очі твої.
Без тебе , так важко на світі
Без тебе , немає життя
Так мрію тебе повернути
Поринаю я в небуття..!
Любов до смерті бережу,
Тебе не відпускаю
З тобою в серці я живу
Тебе до безтями кохаю
І дощ за вікном без перестанку
Це небо все відчуває
І ллє свої сльози з ночі до ранку
Мене він не полишає ....
А зараз небо вкрите сірим ,
Безмежним простором забуття
Немає в ньому ні краплі щастя
Немає надії на нове життя
Та в серці вогник я збережу!
Подарунок Бога-це надія .
Віру небесну залишу
І можливо здійсниться мрія
Тільки благаю не залишай
Прилинь сонцем , чи зіркою в небі
І мій образ не забувай
Збережи мою долю в собі
Без посмішки в серці рана
Без голосу на очах сум
Я гину без тебе ти знаєш
А в голові сотні дум .
Хто пережив втрату знає,
Важко відкритися знов
Душа так легко занепадає
А допоможе тільки любов!
Если этот стих, фрагмент твоей жизни, я соболезную.
Жаль, что такое горе случается с хорошими и любящими людьми.
Вот тогда и начинаешь ненавидеть весь мир.
lena_white відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Да это случилось в моей жизни , год назад потеряла самого родного мне человека , и теперь очень сложно жить ..спасибо , главное верить в чудо.
