колись ми були
крилаті –
вміли
літати…
може,
не так довершено,
як пташки,
але –
не згірш
за метелики.
ото й любим
квітки…
щоправда,
гніздечка-хатки
та́кож
уміємо вити…
і без неба –
вільного і високого,
негодні
жити.
схоже,
усе-таки
ми
пташки…
чорні і білі,
у земному ви́явленні –
безкрилі.
то де ж
наші крила?
хто
нас викинув
з неба?
чия у тому
лиха
потреба?..
у піднебессі
невидимім – тісно.
і без нас там
вільніше,
звісно ж…
отакі поетичні
сентенції:
приземленість наша –
результат
піднебесної
конкуренції…
дітям!
дозволено знати,
яким способом
люди
уміють літати…
але –
і вони
забудуть…
різні на те причини –
вороги піднебесні
сіркою
дихають
в спину –
спокушають
людину.
…хтось
кулачком безневи́нним
мамі ударить в груди,
…хтось
бабці скаже
непошти́вне: «Ти!..»
чи татові,
після денної
висна́жливої роботи
криком нічним
завадить спочи-ти…
…хліб знічев`я
на долівку кине,
не подасть спраглому
філіжанку води…
пташку
каменем ранить,
на сході сонця
не встане,
зрадить кохану,
порушить
обі́цянку дану,
втратить міру,
потопче віру,
кине брудом
у сирітський тин –
багато
всіляких причин…
…не навчиться прощати,
постійно
буде супити брови,
не вмиє зо сну чоло…
не підмете хати…
зречеться любові…
от так
і втрачаємо
право літати –
ніби
таланту крилатого
у нас
від народження
й не було…
а захланність?
заздрощі?
гнів?
лінивство:
рада б
душа до польоту,
до раю,
та причини
сірчано палаючі –
не пускають…
причини ці –
непідйомні
для крил
камінці.
…окропи нас гісопом,
і станемо на крило –
ключами білими
здійме́мось на Світло:
пронеси
мимо вуст
сю чашу –
тимчасове
каліцтво
безкриле наше.
Світлі думки у вас, Валю. І душа добра, тому, що розумієте саме слово - життя.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Люба Галю, як тільки "Він окропить мене гісопом" ("...окропи нас гісопом -- і станемо біліші за сніг...") -- стану саме такою чарівною, як образ на подарованому Вами малюночку.... дякую Вам за слова і судження Ваші приємні... все живе любить тепло і світло -- розквітає... і я не виняток -- сяю, прочитавши півтора рядочка Ваших..
Чомусь спали на думку "Крила" І.Драча,
Там бідний Кирило не зумів, як слід, розпорядитися тим даром Божим. А Ваш вірш піднімає на крило! Браво!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пане Василику! Драч кепкує над Кирилом, думає, що гречкосію крила ні до чого... пригадуєте ж, Кирило через сварливість дружини щоранку ті крила відтинав -- і плота з крил збив, і багато інших корисних речей... побоююсь, що його "Крила" -- гірка самоіронія... я знаю його на пору си-ильного його ж обважніння, і не тільки тілесного... а що робити -- піднебесні вороги наші не ликом шиті...
дякую Вам за різницю! Шаную кожне Ваше слово
і чогось продовжую "роздивлятися" Ваших песиговців...
Мабуть,тому нас так манить небо-бо колись ми народилися з крильми...Єдине,що людині залишилось,це подумки летіти до небес,творити,мріяти...Очевидно,десь в пам'яті ще зберігся цей дивовижний інстинкт... Ваші душевні терзання виявились не марними:твір-глибокий і філософський. -дарую Вам цю прекрасну пару-крилато-безкрилу...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а ще доказом нашої принципової крилатості є той факт, що ми... літаємо увві сні! кажуть, що на такий момент -- ростемо, підростаємо, в снах літають діти найчастіше. але і дорослі інколи відриваються од тверді в снах.. або ростуть, або справа не тільки в рості тіла... що ж до поетів -- то ми літаємо завжди...
дякую Вам за "парочку" -- га-арний янгол
ДИВЛЮСЬ Я НА НЕБО, ТА Й ДУМКУ ГАДАЮ -
ЧОМУ Я НЕ СОКІЛ, ЧОМУ НЕ ЛІТАЮ?
ЧОМУ МЕНІ, БОЖЕ ТИ КРИЛА НЕ ДАВ? -
Я Б ЗЕМЛЮ ПОКИНУВ І В НЕБО ЗЛІТАВ…
ВАЛЮ,
ТИ НАПИСАЛА ЧУДОВИЙ ВІРШ, ДАЛА ГЛИБОКИЙ АНАЛІЗ РІЗНИХ ПРИЧИН, ІЗ-ЗА ЯКИХ БІЛЬШІСТЬ ЛЮДЕЙ НЕ МОЖУТЬ І НЕ БУДУТЬ ЛІТАТИ, НАВІТЬ ПОДУМКИ...
ВСІ БІДИ В НАС САМИХ...
ЗМІНИ СЕБЕ І ЗМІНИТЬСЯ СВІТ, БО СВІТ - ЦЕ МИ!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"...сережка ольховая легкая, будто пуховая,
а тронешь ее -- все окажется в мире не так...
и, видимо, жизнь не такая уж вещь пустяковая,
когда в ней ничто не похоже на просто пустяк..."
це я на тему -- зміни себе -- і світ зміниться... щоб змінити світ на краще -- треба докласти духовних (і не тільки, але насамперед) сил... безпорядок -- то байдужа бездіяльність... але це не про нас з Вами! на щастя...
дякую за слова Ваші розуміючі глибоко...