Замели дороги снігові метілі, віхола їх замела,
Немов в казці стали біло- сніжно білі села і міста.
А я в мріях лину майже кожну днину серцем у весну
Бо свою Нічлаву, чарівну Нічлаву,
Я найбільше весною люблю.
Весни ті над Нічлавою, не забути мені,
В веснах тих над Нічлавою, соловїні пісні,
В веснах тих над Нічлавою, покохав вперше я,
В веснах тих над Нічлавою, пройшла юність моя.
Наc від свого порогу знову кличуть в дорогу
Ще незнанні краї, але де б ми не були,
Серцем завжди і всюди, ми в своїй стороні.
Бачим верби плакучі, в веснах села квітучі
З чарівних своїх снів і Нічлава далека наче біла лелека
Манить нас з тих країв.
Весни ті над Нічлавою не забути мені
В веснах тих над Нічлавою, соловїні пісні
В веснах тих над Нічлавою покохав вперше я
В веснах тих над Нічлавою пройшла юність моя.
-------------------------------------------------
Нічлава- річка у моєму рідному селі- прим. автора.
