Як складно розламати грубу кригу
Байдужості, що вкутує серця.
Чи варто сподіватись на відлигу,
Чи буде так до самого кінця?..
Як легко говорити за очима,
Не вдаривши хоч пальцем для мети.
У вас на все віднайдеться причина,
Бажання ж вам ніколи не знайти.
Як міцно закувала і надійно
Душевна безпросвітна глухота...
Замерзнімо... Затухнім же... Зігниймо...
Стулімо на замок свої вуста.
Як складно промінь світла в ваші душі
Пролити над безоднею пітьми.
Чи люди ті, які такі байдужі?..
Як складно називати вас людьми.
Ох,Галинко...Яка щемлива і яка глибока лірика-наболіла... Моя тобі щира подяка за цей душевний пронизливий крик! А щодо трагічності твоєї ЛГ,то на мою думку,це якраз твоє,близьке тобі по духу...І ти рухаєшся за своєю течією.
Halyna* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Наталочко, за таке твоє розуміння та небайдужість! просто наболіло, справді наболіло
Дуже актуально, Галинко Наша сучасність позначена високою очікуваністю чогось від інших, а щодо себе ... до своїх внутрішніх ресурсів ? Вони є... тільки заблоковані, в кожному є
Halyna* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, але головна моя ідея була не в цьому. Просто складно тепер знайти людей, які би робили щось безкорисливо.
дуже глибоко однак, навіть в іншій ліриці, Ви- надто трагічна постать з трагічними думками... Спробуйте написати щось таке, щоб дуже усміхало. Впевнена, у Вас вийде це чудово
Halyna* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Може, й так. Але чомусь мені зараз не настільки весело аби писати щось світле і щасливе. Мабуть, найкраще припинити взагалі. На якийсь час.