Тремтять вогні за памороззю вікон,
На хвойних лапах іграшки дзвенять,
Холодна терпкість вишеньки з мартіні,
Чуттєва втома, білий шоколад.
І срібним конфеті в долонях часу,
Розпорошились спогади, думки,
Падіння, злети, подарунки шансу,
Усе, що було…Все, але не ти.
Ще вабить нелюдська незрима сила,
І тане воля, мов прозорий віск.
Так сталось, що зима наворожила
Кохання зі смаком солоних сліз.
Поглинув морок зірване намисто,
Із ніжних слів, яких ти не сказав,
Це ялинкове диво променисте,
Сьогодні мені інший дарував.
Тремтять вогні іскринками по стінах…
Мов спогади - нежданні й недоречні,
Наповнять ніч чужі палкі обійми,
Наповнить душу – жаль та порожнеча.
Яка прекрасна ніжна лірика:душевні переживання,переплетені зі святковою мішурою...Чарівно! (тільки у слові "сольоних" приберіть м'який знак ) Веселих свят Вам,світлих і романтичних!
Парчевська Ольга відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
(тільки у слові "сольоних" приберіть м'який знак 
) 
Веселих свят Вам,світлих і романтичних! 
є трохи))
