Не вбивай написане,
Воно ж так хоче жити.
Чорнилом на папері,
Дарував життя.
…Не прочитане,
Ніким тай не прочитане.
Пелиною укривала
Сторінки журба.
Не рви й не спалюй
Мої сподівання,
Я ж не письменниця,
Ти – не поет.
Коли загоються щоденні рани,
В сторінках найду,не той сюжет.
Якщо нам всім судилось вмерти,
Нехай,хоч щось залишиться про Нас.
І час, достатньо швидкоплинний,
Жорстокий та безмежний час!
А Ти читай,і виліковуй совість.
Не забувай отті рядки й мене.
Забудеш,нагадаю потім.
Візьми собі написане,
Нехай собі живе…
2011 р.
