Неси мене вітер крізь дальні простори,
Неси крізь тумани , і ріки ,і гори .
Як тяжко , як важко , земля вже не держе ,
Кайдани спадуть , і ніколи мене вже,
Не втримає сила земного тяжіння,
Я згину як птах , що крізь небо осіннє,
Кидає домівку і лине в дорогу,
Він вільний , він воїн своєї природи.
Неси мене вітер крізь тихії води,
Давно я не бачив морської природи,
Не чув під ногами пісків прибережних,
Ніколи не бачив таких обережних,
Таких граціозних , таких кольорових,
Неси крізь домівки тих звірів казкових,
Там сонця не знають і співів не чують,
Нептун там із рибами вічність панують.
Неси мене вітер рясними садами,
Неси крізь дерева , неси крізь тумани,
Що зранку спустившись із неба на землю,
Несуть ковток свіжості хмари студені.
І все оживає , і співи пташині ,
Співаючи славлять природу єдину,
Там ангели бродять у вільну хвилину,
Це рай на землі , тут кожен щасливий.
Неси мене вітер , неси крізь пустелі.
Подалі неси від людської оселі ,
Не хочу я більше в суспільстві страждати ,
Неси крізь пустелі , там будем мовчати.
Мовчати і жити забувши про все,
Нехай нас з тобою лиш думка несе.
Там правди не треба , закон там один,
Немає законів , а правда це дим .
Неси мене вітер , просто неси,
Неси в ті краї де немає зими,
Де сходяться в лінію небо й земля,
В тій лінії буде домівка моя.
ID:
298564
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 07.12.2011 23:08:00
© дата внесення змiн: 07.12.2011 23:08:00
автор: Юра Mourinho
Вкажіть причину вашої скарги
|
