Маю в серці скриню напрочуд багату:
Лілії, ромашки, маківку гарячу.
Соняха веселість і троянду пізню,
І широке поле й журавлину пісню.
Як розсипле небо вечорові зорі,
Згадую приємний запах матіолів.
Прагну розповісти кожної щомиті
Про розлогі верби думами сповиті.
Про що шепче осінь у Карпатах зранку,
Й молодих смерічок в золотім серпанку.
Як дзюркоче хвиля, б'ється між каміння
Як встеляє землю листячко осіннє.
Де глибокі трави туман огортає,
Червону калину сонечко стрічає.
Як щебече птаха співом в краю лине,
Де купають роси гілочки ліщини.
Про червону руту, про чар-зілля в полі,
Про любисток й м'яту в маминім городі.
Про п'янку лаванду і струнку ялину,
Про дівча Марічку і про яворину.
Як гуцул гуцулку любо пригортає,
І про файні люди в коломийськім краї..
Наймилішу в світі рідну Батьківщину,
Там де батько й мати, про свою родину.
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хотілось, як найшвидше надрукувати. Немаю з ким порадитись, почитати. Дванадцять годин на роботі тільки іспанська мова, то ж допрацюю. Дякую, що сказали свою думку.
Гарно,образно,чарівно,з теплом і благоговінням до рідної землі! 
