напру́жила
усі сили
гінкого
тендітного тіла
і підняла
ля́ду важку
старої
дубової скрині.
там,
усередині,
на самому дні,
на новій
опинальній
хустині,
дбало загорнуті
у домотканому
чистому полотні,
у нафталі́ні,
(…ані крихти
не пожовті́лі!)
шати білі –
вінчальні
вінки і шовки́,
зальодовані у парафіні
крихкі́ букети-ки
і квітки,
леткі́ прозорі стрічки…
вітер розмаяв
вінчальні скарби
небом –
до обряду
шовки́ і стрічки
переві́трити
треба…
а
першого грудня,
зранку,
вдо́світа
чи на світанку,
по всіх
соборах дубових,
березових і соснових,
затріпочуть
вінчальні свічки –
небесні зірки
і не посну́лі ще
у трухля́вих пенька́х
світлячки;
вдарять радо у дзво́ни,
як у литаври срібні - гілки,
неперелітні пташки́
зо псалма́ми
розсядуться
на амво́ни…
освяти́ться
вінчальне свято…
Мати,
під рушником і хлібом,
уведе
невістку
до хати:
молода розбере
має́тне ві́но -
пухові
пружні подушки
і перини…
у нашій хаті
буде справно
невісточка біла
хазяйнувати,
а Мати –
спочине…
відпочинь, ненько,
зе́мле рідненька,
лязь і засни –
три місяці
до весни
Гарно і ніжно, чекаємо справжню голубоньку зимоньку!
Люба пані Валентино! Приємно-співзвучно мені було читати Ваш вірш, бо є і у мене про цю "наречену", тільки вже через три місяці...
Матимете час -
три місяці
до весни
- то нехай і до Вас усміхнуться мої "Ткаля і краля".
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Люба пані Олю, не стала я чекати "три місяці до весни"... а одразу ж знайшла ваших "Ткалю і кралю" -- все логічно: у мене Зима йде під вінець, входить маєтною невісточкою до рідної хати... а у Вас вона вже повноцінна господиня -- тче, пряде, вкриває, застеляє, щоб і гарненько, і чистенько, щоб і тепленько, щоб і затишно... нАша ментальність... дякую за співзвучність...
Неперевершено гарно написано. Але... виникло питання чому з першого грудня. Адже це період посту. Я розумію, в якійсь мірі присутня алегорія... Але всн ж... З найкращими побажаннями.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тамарочко, йдеться про перший день Зими -- то Зима готується до білого вінчального обряду... невісточка біла -- Зима, подушки і перини пухові -- снігові хмари, собори -- то ліси дубові, соснові...
і т.д... рада, що Ви заглянули до мене
Я тільки після вашого відгуку на коментар, прочитала слова нашої ніжно-тендітної ПУШИНОЧКИ
Я ніколи не читаю відгуки інших читачів під чужими віршами, коли пишу свої, щоб вони не впливали на мою думку і щоб написати щось своє дуже особисте.
Але під своїми творами, обв"язково читаю і відповідаю, щоб нікого не образити своєю неувагою...
Приємно, що ми з ОДУВАНЧИКОМ бачимо щось подібне, можливо не всім помітне - це означає, що ми на одній хвилі - ВИ, ПУШИНОЧКА і Я - разом ми ОДНА СІМ"Я
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так співпало, що Ви з Одуванчиком побачили, не залежно одна від одної, візерунки, які і я бачила -- в небі, які й стали причиною цього гарного вірша... я згодна, що ми утрьох -- співпадаємо енергетично, мабуть, вібраційно (он які слова!...), хочу тільки розширити наше сімейне коло, якщо Ви не проти -- і Володя Шевчук, і Дощ, і Оля Медуниця, і Тамара Шкіндер (Серафима) і Алла Мегель... і обов"язково Ляля Бо... ще з добрий десяток імен! і це -- процес, він триватиме... будемо жити, творити, знайомитися і... світитися разом. Ви не проти? можете додати до переліку Ваших обранців... прекрасно, що ми всі... знайшлися...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
мені вона також дуже подобається -- біла наречена...
ритуал поки іще готується... буде, буде... а саме головне, що через 23 вже дні Сонце поверне на весну!
ТИ ЯК ВОРОЖКА ТАК ВСЕ ЧАРІВНО НАВОРОЖИЛА І НАМАЛЮВАЛА УЗОРИ СЛОВАМИ
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
от цікаво, пані КОНСУЕЛО, і ви і Одуванчик скористалися словами "узори", "візерунки"... а почалося все якраз з "узорів" -- учора в небі -- на все небо над нашою місциною, вітер розтягнув білу хмару (перисті, пірчасті хмари їх називають)-- і була вона схожа, як ніби велюн такий, прозорий і тонкий, на все небо розметаний... я й подумала, що це вже Зима до вінця збирається...
дякую Вам за візит і слова приємні і дорогі серцю моєму...
Як чарівно! А я одразу здогадалася,що ота хазяйновита невісточка-це зима. Так гарно подано:старовинний обряд вінчання переплетений з образом зими,що прийшла на зміну осені! Тонко і тендітно,як морозні візерунки на склі! -на жаль,сніг ще не випав... Тож дарую Вам цю чарівну віртуальну зиму! Захоплююся Вашою глибиною і висотою мислення!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ллюбий Одуванчику! щиро дякую Вам за слова Ваші милі і сповнені світла -- потепліло одразу ж в хаті, і в душі, і посвітліло... а що вже гостинчик Ваш -- просто диво і чудо водночас і зима така гарна і знайома, і тема квітів під землею, в теплі, -- готова тема поетична! Дякую окремо і особливо за "морозні візерунки на склі..." -- що може бути вишуканішого і кращого....
А я дійсно вичитав про вінчання... І лишень останні рядочки щось таке про зимоньку навіяли. Можливо занадто завуальовано, вся увага зосереджується на важкій дубовій скрині... Хоч тепер, після Ваших слів, усе бачиться саме так, як Ви і задумували... Але ж то вже опісля, а не до. І ще подумалось при читанні, чому саме 1 грудня виділено...
Тепер все стало зрозуміло!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пане Дощ... в заголовок винесу приховану так глибоко мною, що аж занадто, тему.. ЗИМОНЬКО-ГОЛУБОНЬКО назву... тоді, мабуть, усе стане видно... отака у нас "творча майстерня" сьогодні вийшла... вибачайте, що пристаю до Вас з особистим... але Ви мені допомогли... іще раз прийміть подяку мою і вибачення... ?..
Дійсно, красиві у нас обрядові дійства були... А що вже обряд вінчання... таїнство і врочистість. Згадалося...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Скажіть мені, будьте ласкавим, пане Василю, чи видно за всіма цими красивими подіями, що йдеться про перший день Зими?... чи, може, слід десь уточнити, про що я тут?... маю сумніви і Вам повірю одразу. Вибачайте, що доймаю Вас, може, зайве... за слова Ваші, завжди для мене вагомі, дякую щиро... Ви вінчалися?.. бо ми з чоловіком були студентами обоє, коли одружувалися на першому курсі, і, на жаль, не вінчаними залишилися...