Я ранком серпневим тихим
Із Ральфом пішов у ліс.
Над брамою стрибнув стиха,
Ральфош же під нею проліз.
Тут швидкість включаю п'яту,
І песик за мною біжить.
Минули сусідську ми м'яту,
Повз ліс пробігаєм в цю мить.
Захекались, залишки ночі
Тікають на захід в цей час;
До озера бігли, і очі
Природи дивились на нас.
Туман над водою, мов пара,
Видовище гарне було:
Води там, немовби, не стало,
Туман лиш на захід несло.
́Пейзажем милуючись раннім,
Направо звертаєм у мить.
І вгору по стежці старанно
Собака за мною біжить.
Нарешті, ось зліва є сосни,
Ялини, дерева на свята;
І тут у минулу ми осінь
Збирали із дідом маслята.
Заходжу, та слід від грибочків,
Зникає, мов вікна з-за штор.
Бо в пошуках ласих шматочків
Знайшов лиш один мухомор.
Обшукуєм кожну ділянку,
Даремно... . Нічого немає,
Із лісу ідем на полянку,
Де промені сонця спадають.
Де краплі роси від туману
На сонці лишають відтінок.
І, звісно, формує пошану
Наявність тонких павутинок.
Багато їх, сила-силенна,
Це знову чудовий пейзаж;
І враження просто шалені
Лишає галявина в нас.
Додому ідем наостанок,
Бо сили доходять до дна.
А що ж спонукало нас зранку...?-
Ілюзія, мабуть, грибна.
Завжди цікаво читати вірші із сюжетом. Заримувати асбстрактні речі вміє багато хто, а от оформити випадок із життя поетично... так, це під силу одииницям.
Oleg Kolibaba відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
