Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Луківська: Ромашка - ВІРШ


Тетяна Луківська: Ромашка - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого клубу | Спілкування | Літературні студії | Контакти | Новини | Оголошення | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 28

Пошук


Перевірка розміру




Ромашка

Віртуальна закоханість Що, не вірите? А якщо почуття на відстані, та ще й не наодинці, а розмежоване екраном монітора? Теж не вірите? Ну, тоді для вас моя віртуальна казка. Жила – була… і є чарівна дівчина Світлана. Світлокоса, з очима небесної синеви, ніби ромашка в зеленавому полі, прикрашала своєю неповторністю сірий світ. Нею захоплювалися, чарувалися, до неї посміхалися, її запрошували і любили… І дівча замислилось: у житті зможе зачерпнути якомога більше. Як? Замріялась…і зметикувала: вийти на світовий рівень. Тільки там, з неба падають великі матеріальні можливості і багаті (інколи старуваті) принци. Ні, не на червоних вітрилах вона його чекатиме, а на шикарній іномарці не менше. ЇЇ мрія відганяла однолітків, чудових, але звичайних хлопців. Не вони. Не піддавалася на умови, запропоновані багатими і старуватими ловеласами. Ціну собі визначила. От тільки, поки що, покупця немає. І от ситуативна хвилина наступила. Якось, зайшовши до знайомих радіодіджеїв однієї з місцевих радіокомпаній, попросилась “побродити” в Інтернеті. Заглянула до пропозицій познайомитись. І ось тут, спонтанно прийшла думка(ми знаємо, що давно визріла) здійснити, отой самий, фаталістичний вчинок – залишила своє фото із запрошенням до знайомства. І жартома, здавалось, вивела на екрані слова: ромашка мріє перетворитись на троянду. Адреси не залишила: побоялась чи не зважилась. Надіялась дівчина на знайомство? Та певно ж. Але час розпорядився по – іншому. В життєвих клопотах не спромоглася зайти і переглянути пошту, а пізніше не зустріла знайомих радіодіджеїв: чи не було на той час, чи зовсім змінили місце роботи. На тому її спроби вийти в світ і закінчилися. Закінчилися і наші пересмішки. Життя ішло, а доля Світлани - Ромашки починала свій романтичний шлях до кохання, до справжнього кохання. Тільки вона про це ще довго не знала… А полум’яний погляд волошкових очей вже заполонив не одне серце, пошта посипалась на електронну адресу, як весняний сад яблуневим цвітом…і все для Ромашки. Посміхалися хлопці, уявляючи як Світлана (Ромашка, так називали її всі віртуальні дописувачі) буде витанцьовувати, щоб одержати купу повідомлень, а вони визначать для танцю якийсь оригінальний музичний супровід. Йшов час, а дівчина не з’являлася. Чекання затягувалося, пошта поріділа. У захоплення є теж свій час. З жалем поглядали на листи працівники радіомовлення: скільки приємних слів зникало так і не потрапивши до адресата. На сайт радіомовлення йшли сигнальні повідомлення-прохання, які з часом стали покликом SOS. І таки звернули увагу працівники на нестримне бажання далекого адресанта познайомитись з українською дівчиною. Кинулися розшукувати Ромашку, а нікому і не відомо де її знайти. Дивно, ніби знайома, адреси ж ніхто не знає. Спробували закликати піснею– не приходила, передавали вітання – не озивалася. Час йшов, незнайомець хвилювався, прохання ставало щирим освідченням нерозділеного кохання. А це вже справжня трагедія душі. І хлопці метнулися у пошуки: визначивши фон фотографії Ромашки (вже і вони так її називали), подалися до фотосалонів. Не просто було знайти дівчину. Та все ж, хоч і затратили багато часу, розшукали потрібного фотографа. Адреса ж допомогла повідомити Світлану про закоханого шведа. І казка продовжувалася уже між двома дійовими особами, з одного боку жагуча розповідь про кохання, з іншого - розгублене і недовірливе перепитування. Перейшли на поштове листування і епопея закоханості на радіомовленні закінчилася. Але історія продовжується... Зараз Світлана в гостях у Швеції, думаємо, до шлюбу вже недалеко. А свою радість вона розділяє із друзями з радіомовлення. Свідчення цьому часті і радісні повідомлення на їхньому сайті. Чи перетворилася Ромашка на Троянду казати ще рано, але саме це її незвичне бажання, за словами дівчини, покорило серце далекого незнайомця. Як бачите, закоханість вшановує не тільки красу, але й оригінальність. Дерзайте, дівчата, і принц обов’язково знайде вас…і поведе у світ прекрасного буття, розкривши істину індивідуальності кохання шляхом пізнання любовного самотворення, його неповторної довершеності.

ID: 292304
Рубрика: Проза
дата надходження: 11.11.2011 11:42:35
© дата внесення змiн: 03.10.2013 21:12:25
автор: Тетяна Луківська



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати




В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (688)
В тому числі авторами сайту (32)
ОЛЬГА ШНУРЕНКО, Іван Юник, АРИНА ЛУГОВСКАЯ, alla.megel, mizuki, Вадим Верц, kalush, Вікторія Гончарова, Юриан Оболонский, Kotyaka, Холодний Космос, Ольга Струтинська, Olaneya, Оксана Семотюк, Romantic lady, boroda-64, Зеновій Винничук, Василь Великий, Наталка Ярема, STRANIERA(Кошіль Надія), Lana P., Оксана Пронюк, Мила Машнова, boombon, Наталя Затишна, Каминский ДА, Ярмульська Галина, tamriko, Томаров Сергей, Ірина Кохан
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайту.



КОМЕНТАРІ

tamriko, 03.07.2013 - 21:03
Очень интересная история и красивая. Как сказка. give_rose give_rose give_rose
Дякую, Тамаро, що сподобалося, приємно 22 22 16
Наталя Затишна, 05.08.2012 - 22:45
Віртуальна закоханість? Повірила wink
вдячна щиро 22 43 flo12
Olaneya, 30.12.2011 - 01:00
12 12 12
Дякуююююююю party
Нові твори