на вівтар
гордині –
на!
вся
Вселенна.
а не досить –
на додачу
осінь
запашна
і листочок
з клена –
все тобі…
без мене
«…залишіть зелене!..»
за листочком з клена
в ирій,
де лелеки:
…що таке – «далеко»?
відгомін
і клекіт…
слово – ніж
і слово – серце,
а ще:
«Слово – свято!»
розпрощалися,
бо тісно…
Вселенних –
багато.
як Харон –
листочок з клена…
вчимося літати.
«…залишіть зелене!...»
ми!
з порожнечі
і пітьми
всяк свою
Вселенну
з нуля
починати.
Дуже мені симпатизує ваша дискусія. Це те, чого я завжди прагнула в Клубі - уваги до Таланту, що дає можливість творчо зростати. Особливо тим, хто не філолог, але має Божу іскру. Творчої наснаги вам колеги і вам, Валю, очобисто. Яка втіха читати ваші вірші!!!!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
долучайтеся, пані Тамарочко, розмови від Вашої участі стануть іще цікавішими і світлішими -- будемо докопуватися до Істини спільно.... може, й не докопаємося, зате сам процес... того вартий...
Я РОЗЧУЛЕНА
До роздумів ВОЛОДІ ДОДАМ:
НЕ тільки подібне лікує подібне.
Перш за все лікує тепле, щире СЛОВО.
Буває що СЛОВО окриляє, а іноді ВБИВАЄ.
У нашому житті частіше СЛОВО вбиває, тому треба навчитись ТВОРИТИ ЛЮДЯМ НА ДОБРО - в прямому сенсі цього слова.
Дослідження і трактування семантики слова "подібне", яке зробив ВОЛОДЯ, дуже цікаве!!!
Особисто я не проти, що Володя не тільки підглядав, а й ділився такими цікавими думками
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Володя симпатизує Вам і мені і радий, що ми познайомилися. я також рада, мабуть, ми справді в чомусь подібні, якщо Володя (збоку ж видніше) помітив... я вже бачу, що є привід для радості від нашого знайомства... я радію...
творити людям на добро -- це заповідь! я навіть занадто похмурих віршів не дозволяю собі писати "в світ" -- треба вважати, який слід залишиться в людській душі після прочитання -- чисте, нехай трошки не веселе світло, чи темінь без виходу? тільки не темінь, і так її в світі нашому задосить... будемо бачитись і з насолодою пити каву, розмоваляючи цікаво...
Подібне - тяготіє до подібного...
Валю, Вам же відомий цей закон, популярний іще в Стародавньому Світі?
(якщо хочете: подібне - розчиняється в подібному, - правило хімії і медицини)
(подібне притягує подібне - правило психології, так званий закон притягання)
(подібне лікується подібним - правило в гомеопатії)
(подібне до подібного - любов!)
(подібне - пізнається подібним, - Арістотель, і ще, здається, Емпедокл...)
я забагато пишу?
просто радію, як цей закон спрацював у випадку двох ЧУДОВИХ ЛЮДЕЙ - Консуело і Вас - Валі Савелюк
Ваша мудрість мене надихали, і ось - Ви вже між собою розговорились... (Простіть, але підглядати за Вашим прехорошим діалом така приємність, хоч і соромно)
Величезне задоволення отримав і від вірша, і від того, що переконався в правилі...
Подібне - тяготіє до подібного...
Валю, якщо в моєму коментарі відчуєте недоречність, то просто його видаліть.
і все ж - привіт КОНСУЕЛО
я знаю Вас, і тепер Ви знаєте одна одну
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...подібне - розчиняється в подібному, - правило хімії і медицини... -- це мені особливо цікаво обдумати, бо в мене там проблеми виникли з, скажімо так, питаннями цілковитої розчинності... (а чи подібні між собою цукор і вода?..) отже, причини моїх трагедій емоційних можуть критися в "неподібності"... протилежності, виходить, притягують одна одну, але стати чимось єдиним (розчинитися) не можуть і не повинні, інакше взаємознищаться... хоча... молекули -- це зв"язки протилежних знаків... але там дуже чітко утримується все на допустимих відстанях... все правильно! відстані...
знайомства і спілкування тут на сайті нагадують, мабуть, броунівський рух -- випадково знайомимося, спілкуємося, обмінюючись потоками енергій, приємно, що позитивних, природно розбігаємося, тоді знову знаходимося... може, це називається свободою?..
дякую за цікаву розмову і позитивні емоції...
Так приємно, що ВИ готові до діалогу!
Іноді авори думають, що я критикую.
НАСПРАВДІ Я ЦІКАВЛЮСЬ. Бо виникають запитання і коли отрмую відповіді, то збагачуюсь новимми знаннями. Можна самому до всього дійти, а можна спиратись на чужий досвід. Для мене кожен вірш на цьому сайті - це колодязь. Залишається тільки вирішити - ПИТИ чи НЕ пити?
У ВАС життєдайна вода - я це відчуваю
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
черпайте, серце моє! і на здоров"я! бо хіба не заради цього, єдиного, і пнуться до поверхні джерела в тих криницях, про які ви кажете... і моє також... всі ми оддаємо і отримуємо взаємно, читаючи одне одного -- і це правильно, в цьому і полягає суть основного Вселенського закону -- закону Любові -- віддавати і отримувати взаємне... інакше, якщо тільки віддавати, то з часом збідніє і пересохне джерело, а це вже буде порушенням Того закону -- Рівноваги і Гармонії...
ніби Шоу належить фраза, яка мені подобається зараз:"Не має права споживати щастя той, хто його не продукує..." та ж тема...
щодо слів -- пробуйте їх на смак, на дотик, на інтуїцію -- не бійтеся їх, вони живі і радісно будуть спілкуватися з вами... тоді словник стане помічником і порадником, а не диктатором... звичайно ж, треба бути уважною, навчитися безпомильно відділяти чуже за суттю і недоладне, скалічене за формою... але тут підкаже саме інтуїція... дослухАйтеся... бажаю наснаги. і завжди рада погомоніти з Вами...
ВІРШ ОРИГІНАЛЬНИЙ - МЕЛОДІЙНИЙ, ЧУДОВІ ОБРАЗИ!
Дозвольте маленьке уточнення:
1. Чи є в укр. мові слово - ВСЕЛЕННА
2. Ви хотіли написати "вирій" чи "у вирій"
3. Може краще - ми Із порожнечі?
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, що завітали, дякую за те, що сприймаєте
щодо Вселенної... якщо узаконене слово "вселенський", -- похідне (прикметник), то мабуть і Вселенна має бути, інакше від чого ж пішов, з"явився прикметник, якщо іменника в нас не було б...
ирій -- тут не помилка, це давніша форма слова, зараз, підказують філологи, це слово ніби-то мають намір взаконити... можна іще писати Ірій...
так, "із" краще, "із порожнечі Й пітьми" тепер... дякую... зараз іще уважно прогляну, бо коли я його (вірша) поставила -- він злетів... щось там трошки порушилося...
радісно, коли так доброзичливо розуміють, як оце Ви мене
сподіватимусь і надалі...
не вийшло поміняти з на із -- ритм стає іншим -- там, після ми, воно через те й стоїть окремим рядком, пропонується довга пауза...
а жаль, хотілося дослухатися до вашої поради -- симпатії моєї заради...
З нуля завжди найважче...Та краще розпочати з нуля,аніж вкотре стрибнути в стару звичну прірву... Хоча це й нелегко-забути минуле... - «…залишіть зелене!..»
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за "зелене"! тонко Ви... витончено просікли...