Ми можемо співіснувати
у різних містах, областях, країнах,
на чужих материках
і навіть планетах.
Я не чекаю тебе до сніданку,
обіду чи вечері.
Не боюсь, що загубиш ключі
від моїх дверей.
Не вбачаю тебе в тролейбусах.
Не шукаю приводу, щоб зателефонувати.
Не розмінюю дійсність на "було" і "стало".
Вмію без тебе дихати, сміятися, плакати,
ходити в магазин, виносити сміття,
заварювати каву і співати в душі.
Мої реалії не гірші від твоїх перспектив.
Мій внутрішній простір може
включати і виключати тебе одночасно.
У нас нема спільного знаменника.
І навіть те, що "МИ" є
іноді породжує сумніви.
Тут присутнє щось особливе.
Якась інша (недосліджена) субстанція.
Недоторкана гама звуків і дотиків,
дотиків і звуків...
Окрилена спонтанним натхненним поривом.
І розуміння того, що Ти покликаний
не просто бути кимось.
Твої першооснови - лініями
останніх осінніх барв.
Тут щось більше...
тут щось більше...
тяжкий біль мільйонолітніх перевтілень,
ми все ще поєднані великою пристрастю попередніх втілень
у грудях усе ще тьмяніє вогник нашого давнозабутого, а, може, і ніколи не існувавшого кохання,
ти Ілюзія, я ілюзія, усе, що у нас справжнє - завжди поряд, завжди Одно, вічне блукання тіней, що уявили себе повноцінними...
ІлюзіЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... Міжнами мабуть більше тисячи кеме. Ми дихаємо одним повітрям, живемо під одним небом. Я звісно ніколи не стану тією людиною, що народилася у одній лікарні у той саме день,час з тобою. Пити одну каву на двох, писати одні й ті ж самі твори а потім викидувати їх у смітник. Глузувати з одного й тогож фільму, та впадати у одну... Лище одну дипресію. Між нами понад Тисячи кеме. Але Ти більше, значно більше.
ІлюзіЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
