Знову, моя мила, ніч
Над домом заходить,
Знову тінь Твоя у снах
До мене приходить.
Ти являєшся у сні,
Наче на яву,
Бо щомиті я Тебе
До себе зову.
По зірках ступаєш Ти,
Йдучи з темноти,
З Місяцем пливеш в ночі,
Як Тебе знайти ?
Та являєшся сама
Тут переді мною
І німіє моє тіло, -
Невже я з Тобою?
Ти стоїш, - в устах усмІшка
Коси на плечах
В димці прозора накидка
Сльози на очах.
“ Чому сльози ? , моя мила,
Я їх осушу “.
“ Ні , - не треба, мій коханий,
Я тебе прошу.
Я тебе прошу, - не треба,
Бо не сльози це,
Це нічна роса з далека
Впала на лице ”.
Ти схиляєшся, як фея,
Тихо наді мною
І стрічається сльоза
З моєю сльозою.
Так стікає та сльоза
По теплій щоці,
І уже Твоя рука
У моїй руці.
Знову разом ми з Тобою, -
Жаль не на яву
І приходить розуміння
Слова, - я ЛЮБЛЮ !
15.09.2002 р.
