UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: КОЧУБЕЇВНА (ява тринадцята) ЩО Є ЛЮБОВ? - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Анно Доміні, 06.01.2015 - 17:11
А-а, я, здається, не зовсім зрозуміло написала: під "єдиним" я мала на увазі не Бога (бо ж з маленької літери), а кохану людину, то з Вашого ж контексту, там кількома рядками нижче.А вела я до того, що далеко не всяк, хто спізнав любов до когось одного (кохання, скажімо), може надалі навчитися відчувати любов до інших, до ближніх, і, зрештою, - до Бога. Тобто його любов так і залишається "калічною", зачатком ЛЮБОВІ, лише коханням... так якось... (що то не особиста розмова...  )
Анно Доміні, 05.01.2015 - 17:22
А ніколи Вам не приходила до голови думка, що було би, якби вони дійсно одружилися? Тобто, що трапилося б із їхніми почуттями? Як правило, казки завершуються одруженням, а далі уже не цікаво, бо - буденно. Трагічне кохання завжди вабить людей більше, ніж щасливе (тобто, звісно, історії про трагічне кохання - бо ніхто при здоровому глузді сам собі трагічного кохання не побажає). Я не кажу, що вони би перестали кохатися - ні, просто почуття стало би іншим, і поетам уже не було би про що писати, і слід в історії був би зовсім не той..."Христос прийшов на землю Людським Сином, Мабуть, не випадково. А для того, Щоб зрозумiти нас як Рiвний рiвних...." - мені така думка теж приходила до голови: одне діло, що Бог ЗНАЄ, як воно - бути людиною (Він-бо усе знає), а інше - ВІДЧУТИ це Самому...... І то величезна Таїна і величезне благо для нас, малих і мізерних - Бог, що прийняв НАШУ подобу... "Як може возлюбити ближнiх той, У кого серце, як листок у бруньцi....." - а отут із Марією не погоджуся: далеко не завжди той, хто спізнав любов "до єдиного", здатен полюбити ближнього. Бо любов до ближнього - безкорислива, а до єдиного - все ж очікує чогось у відповідь. А ще дуже сподобалося про туман - на самім початку.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
якби вони одружилися - то безумовно були б сонячно і золотосяйно щасливими - бо вони ЛЮБИЛИ одне одного, шанували одне одного, турбувалися одне одним навзяємно і відчували одне стосовно іншого відповідальність... можливо, у результаті, не було б і трагедії української, відомої як полтавська битва - бо втративши Мотрю, Мазепа втратив і Україну - від чого Україні до цих пір гірше... тут зв"язок - ну, одна невдача тягне за собою іншу, так само удача - також не сама приходить... але - історичне минуле не має умовної форми дієслів із часткою "би" - якби... усе вже сталося так, як сталося... і все тепер найцікавіше - стосовно " Як може возлюбити ближнiх той,У кого серце, як листок у бруньцi..." - це писалося, коли авторка мала років 33 від народження - тобто, була молодою особою... через пару десятиліть авторка знову повернулася до цього моменту - бо він дуже тонкий і вагомий і в главі, і в поемі, і в житті - проревізувати себе, і що надзвичайно цікаво - це трердження спонтанне, що людині, яка не вміє, не навчилася любити іншу людину і світ - закрито і любов до Бога - то ця спонтанна синтенція 100-відсотково потвердилася - і навіть у таких тонкощах і нюансах, про які я не зможу коротко сказати у полі цього коментаря... скажу тільки, пані Анно, що тут немає помилки, у крайньому разі - ця позиція співпала з висновками моїх найлюбіших друзів-філософів (Фромма) і метафізиків (Сведенборга, скажімо - і не тільки... навіть у "РМ" Андрєєва є відповідний нюанс-потвердження такої "схеми") - одне слово - людина народжується ніби нульовою - і все життя вчиться одному і основному - ЛЮБИТИ (проходить різні етапи цього навчання) і основна мета - навчитися любити себе, ближніх і Бога (ну я од себе додаю іще - світ...) якщо людина не навчиться любити себе - то й Бога полюбити не зуміє - але до егоїзму це стосунку не має жодного - навпаки... дуже це складна і тонка розмова і я бачу, що в такому обмеженому форматі більше заплутаю чим проясню, тому - у тексті все сказано коротко...   
Мазур Наталя, 23.11.2011 - 16:17
Цікаві роздуми, пані Валю... і, можливо, не випадкову у 13 розділові...Збережу його для подальшого осмислення. Дякую.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
випадків не існує впринципі, Ви праві... а щодо роздумів... може, зараз би вже я не стала б доводити, що любов сердечна важливіша і більша за саме життя... але Марія моя так і залишається юною... юною максималісткою й ідеалісткою... дякую Вам за щирий інтерес....
Борода, 18.11.2011 - 10:40
 Iсус -- є Бог. А Богу все доступне. Він сотворив нас за подобою своєю, Але не рiвними в можливостях Собi. Вiн розум дав, а поняття не дав нам. I ми йдемо по замкненому колу I спотикаємося, там, де спотикались Вже тисячi i тисячi до нас. Дуже цікаві роздуми, Валю, сам нерідко подібним переймаюсь. А все ж, не дивлячись на прекрасну подачу, не цілком схвалюю дії Вашої героїні, як батько.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кочубей, як батько, також, мабуть, не схвалював вибору Мотрі. Але до загину довела її мати... часто здається нам, що збоку видніше, де чиє щастя ховається... але шастя з примусу -- неможливе... можлива тільки смиренна неволя... тому питання часто загострюється на два боки -- чи досить любимо ми наших близьких, щоб поступитися власною моделлю щастя заради обраної ними, нехай і нелогічною, і не довершеною, як на наш погляд і смак... одне слово -- порадити можна, заборонити -- ні, якщо любимо тих, у чию долю пробуємо втрутитися... щоб захистити, як воно думається нам...але все це теорія... радію, шо Вам, як батькові люблячому, не довелося зіткнутися з такою ситуацією в житті... Хай і надалі Бог боронить Вас і родину Вашу.
Ольга Медуниця, 30.10.2011 - 23:20
Ці роздуми - Що Є ЛЮБОВ? - СЕРЦЕвина твору? СЕРЦЕвина життя людського...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я цю частину називаю "філософською подушкою"... знаєте, мене дивує поділ поезії на "лірику", "любовну лірику" і "філософську лірику" -- якщо любовна лірика у той же час не є філософською, то вона й не любовна, і не лірика взагалі... отак я собі розумію любов -- і в житті, і в поезії...мала сумніви, чи не видасться ця ява дещо відстороненою від загальної канви сюжету... тут Марія оперує поняттями, ближчими до нашого часу, чим до свого... але, думаю, зрозуміло ж, що автор -- сучасник... та й взагалі -- все зрозуміло... дякую вам за можливість сказати кілька слів і прозою, гарна у нас з вами розмова виходить... я "читаю" свою "Кочубеївну" разом з Вами і цікаво виходить у нас... alla.megel, 26.10.2011 - 19:07
Пані Валю, дорога! Кожна ява все додає й додає екпресії, цікавості, напруги! Це просто неймовірно! Чекаю щодня, як спраглий води. Вона - диво, Ваша "Кочубеївна".
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Люба пані Алло, може, заради Вас єдиної вартувало писати мою "Кочубеївну". Сталося те, ради чого я трудилася -- ви полюбили моїх Івана й Марію, тепер Ви знаєте, як насправді склалася доля їхнього кохання... це для мене найголовніше -- чистота і благородство їхніх душ і почуттів, бо це й наші національні риси і характеристики. завтра я поставлю яву "Плаче роса -- без голоса" -- листи Мазепи (це документальний матеріал, не вигаданий мною) і внутрішні монологи Марії (Мотрі -- мої, звичайно, таких документів не знайдено, якщо вона й відповідала йому письмово, то листи не збереглися)... завтра ви вже з уст самого Мазепи про все дізнаєтеся... дякую вам за тепло і світло душі вашої, яка осяває і зігріває серце моє, повне смутку і сумнівів... 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
супроти всього світу підвелася... максималізм юності... дякую, що відгукнулися, ваша думка для мене багато важить...
Наталя Данилюк, 26.10.2011 - 13:09
Нарешті увімкнули світло і я добралася до Вашої тринадцятої яви! Яка жертовність в ім'я любові...Коли серце кохає,ніякі заборони,релігійні канони і перешкоди не примусять його замовкнути.Смілива Ваша Марія,вперта і відчайдушна!    
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
цю яву я називаю "філософська подушка"... думала, вона видасться скучною іншим людям але дуже рада, що помилялася... дякую Вам, любий Одуванчику, за слова ваші і за чарівну ілюстрацію. З неодмінною симпатією -- я.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ДОБРЕ... ЯК СКАЖЕТЕ, ПАНОЧКУ....
wdtnftdf, 26.10.2011 - 10:26
и разговор... и сон...Любовь, Надежда, Вера. так мудро, искренне... всё в унисон) читала я и онемела. 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо, что читали, спасибо, что понравилось, спасибо, что написали... и вообще -- спасибо
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
