Цей дощ,мов неприкаяний приблуда,
Прибився до спітнілого вікна.
Сповзла з чола думок важких полуда
І я зробилась світла,як весна!..
Цей дощ,мов пес,загублений між вулиць,
Його годую з теплої руки
І він свій мокрий ніс до мене тулить,
Грайливо ловить лапами думки,
Що розлетілись хутко на всі боки,
Неначе рій сполоханих джмелів!..
Цей дощ,як ти,чуттєвий і глибокий,
Він розуміє все в мені без слів...
ось і ще мені одна грань засвітилася від слова вашого, від цього найпрозаїчнішого сюжету. хоч це і близько ваших натюрмортів неперевершених, але тема дотична природі, та ближче стоїть до вас самих, до душевного стану, до "змісту" душі автора, такого багаттого образами. і якими образами!
ой песиком бродячим хочеться руки торкнутися, як той дощ-заблуда!
Ластівко моя, Вам, як Лесиній водяній (ви рибка і плакуча верба над водою...)царівні -- нема на світі рІвні...
кожного разу я з острахом озираюся на землю з понадзоряної висоти, куди з першого ж рядка переселяють Ваші віршу душу, і лякливо встигаю подумати -- все, це межа, вищої ноти звучання бути вже не може, але ви кожного разу берете вище, вище і вище... неперевершена річ, цей Ваш Дощ... тепер усі дощі будуть пеститися до вас і тертися до руки, і Бог Дощів спуститься з небес не для того, щоб напитися із криниці, а тільки для того, щоб заколоти вам у коси живу веселку...
Щиро захоплююсь Вами -- В.С.
...Цей дощ,мов неприкаяний приблуда,
Прибився до спітнілого вікна....
...І він свій мокрий ніс до мене тулить,
Грайливо ловить лапами думки,... -!!!!!!!!!
...Що розлетілись хутко на всі боки,
Неначе рій сполоханих джмелів!..
Цей дощ,як ти,чуттєвий і глибокий,
Він розуміє все в мені без слів...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую,Валю! Я й не думала,що Вам так сподобається мій "Дощ"...Тому щиро радію,що цей вірш припав Вам до душі)))