Нічого тут правдивого нема
Неначе ми в лікарні у палаті.
Лишє твої розгубленні слова
Та пахощі засушеної м'яти.
Це,видно, сон - красивий сон в ночі
І я все сплю,купаючись в блакиті
Очей твоїх ...Загубленні ключі
Від часу .І безодня в кожній миті.
Тут все життя між білих пелюсток,
Троянд,що оповиті тм'яним світлом.
Неначе з верби зірваний листок
Мене гойдає вітром…
Нема між нами більше таємниць
Одежа вся покидана додолу
І тіні,наче сотні танцівниць,
Гуляють хороводами по колу.
А я цілую рожеві вуста
І відчуваю справді справжнє тіло.
І ти солодка ,ніжна,не проста
В руках моїх і мліла і тремтіла…
І це не сон - я марив, ясна річ.
І ми з тобою вдома, не в палаті.
За вікнами розвиднюєтся. Ніч
Іде повільно кроками з кімнати.
