Прокиньтесь, мамо, сонечко зійшло
І золотом сяйнуло в нашій хаті.
Давно проснулось поле і село,
Діждавшися від Бога благодаті.
Погляньте, мамо, вишні зацвіли,
Весняний день розлився солов"ями.
В садах квітучих бджоли загули,
Громи веселі грають над полями.
Згадайте, мамо, юності весну́,
Себе згадайте в пору буйноквітну.
Усе згадайте - голод і війну,
Сльозу зрадливу втерши непомітно!
Усе життя, по крапельці, стекло
В пісок холодний вічного спокою.
Пройшло, минуло, наче й не було,
Лиш пам"ять постелило за собою...
А навкруги видзвонює весна,
Уже пора й городину саджати,
Вродила щоб добірна та рясна -
Вставайте, мамо, годі вам лежати...
...Немов сніжинки, білі пелюстки,
В саду моїм, кружляючи, літали.
Будив я неньку доторком руки...
Та мати спала... Вишні одцвітали...
Тут слів не треба!
