Я втомилась бути у твоїй телефонній книзі під літерою "Н"
привичною, не особливою ,темно -каштановою, і непотрібною.
від цього мої груди наповнились сірою ностальгією...
Нестача сили дорікати долі через те що ми розминулись роками,
від її випарів вже давно кинулась цвіль на стіни,
звичайний кашель перейшов у хронічні приступи астми...
Ти довгий час був відбитком пальця в мої віршах
немов дряпала цементні стіни кінчиками пальців
до крові на моїх ногах яка стікала в каналізацію..
Порозриваю остатні чорно-сірі твої фото
їм вже немає місця в четвертій камері мого серця
ти мабудь вже і непамятаєш як я виглядаю...
Піду назавжди,гримну дверима,і жалість розлетиться
по серці від удару розійдуться уявні шви
я впаду в прірву...або знову навчуся кохати...
Я втомилась бути у твоїй телефонній книзі під літерою "Н",
Нестача сили дорікати долі через те що ми розминулись роками,
Піду назавжди,гримну дверима,і жалість розлетиться,
І лиш уявні шви на згадку лишуться слідами.
MADLEN відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Взаимность в любви, и вообще - способность любить - великий дар, дающийся далеко не всем... Будем счастливы от того, что нам в этом плане повезло Ваше сердце обязательно будет наполнено любовью и дополнено чувствами действительно родного и единственного человека...Верьте
MADLEN відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую,я вірю хоча не завжди серце щось подібне відчуває але всерівно дякую за побажання!!!!мені дуже дуже приємно!
Ваше сердце обязательно будет наполнено любовью и дополнено чувствами действительно родного и единственного человека...Верьте 
але всерівно дякую за побажання!!!!мені дуже дуже приємно! 
але все рівно дякую,що поділились своею вірою 
і щиро дякую за візит.. 
Скыльки образів,слів ..ммм 
