Перетлій і вичахни!
Допоки?
Він глухий –
молись чи не молись.
Одкаснись од нього,
одсахнись –
він лихий, підступний
і жорстокий.
І не простягай йому крила –
він земний,
немов гранітна брила.
Вже любов його здіймала
й не зняла,
тільки марно
поламала крила.
Перетлій і вичахни.
Навіки.
Як жебрачка,
не молись під плотом:
то кумир,
глухий і многоликий;
то не німб,
то чиста
позолота.
"Не сотвори собі кумира...",та ми,люди,так легко піддаємося впливу собі подібних,високо підносимо об'єкт свого обожнювання і майже молимось на нього. Бо чомусь саме смертні земні люди здатні завоювати нашу любов і сліпу віру в них.Чудовий вірш,глибокий!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
якщо двоє людей роблять одне і те ж -- це завжди не одне і те ж... тому, мабуть, нам і цікаво жити на світі... дякую,що завітали і що візит ваш став приємним нам обом
надзвичайно сильне враженя справляє вірш, від нього віє свіжістю і легкістю, а разом з тим - легкою загадкою... Кумир...
Валю, і звідки у Вас стільки дивовижних образів
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Володю, дякую , Ви, як і завжди, даруєте крила моїй уяві... була б рада відповідати вам взаємністю, та, видать, не дуже вмію...
дорожу кожним вашим словом