1.
Осміяна любов, посміяна
Овіяна стражданнями, обвіяна
Вимучена мукою. Закута.
Тобою зраджена. Тобою призабута.
Любов – це гріх. І за любов – покара,
І я тепер, як мавка та - примара...
2.
Василю, ти лукаш, Василю,
Ти розчавив мене, неначе я –
горіх
Піднятися тепер немаю сили,
З грудей моїх лиш сльози
Й дикий сміх.
Василику, тобі відкрила серце
Ти холодом обпік його. Зима...
О, Боже мій, чи мука ця минеться -
Кохання це? Глуха, німа стіна
Між Господом і мною!
Хоч ти почуй, Василику, мене?
Це я! Це я! Твоя любов колишня!
Колишу біль, немов мале дитя.
Нічого.
Хай болить мені,
Василю,
Цей біль нестерпний душу з мене рве!
А я й не проти!
Може, збожеволію...
Вже світ летить у прірву...
Душі забракло подиху...
Невже насправді я
Прощаюся з життям?!
3.
Не буде мене, не буде,
Не буде мене, Василю!
Гулятиме вітер всюди
І небом важким. Як скеля,
Ходитимеш ти по світу,
Блукатимеш між жінками
Осипаним чорним цвітом
Мене не повториш в жодній
Минатимуть дні і ...тижні
Гойдатиме серце лихо
Гойдатиме тихо-тихо..
2011
