Я кожен раз вмираю,
коли Ви
Проходите повз мене
збайдужіло.
Зелене літо
ще не побіліло,
А зранку запах
свіжої трави
Уже не той.
А Ви – ще досі ті! –
Із дня у день
велично і красиво
Минаєте мене,
а втім,
це диво,
Що кожен раз ці зустрічі прості
Банальні, передбачливі,
пусті
Приносять серцю
стільки насолоди
І знаю я,
повік
не вийдуть з моди
Блакитні очі,
як нектар густі,
Які на мене зовсім не течуть.
Ви знаєте,
а Ви
як чарівниця,
Що не одному стільки –
стільки сниться,
І не одному
в мимовільну путь
Красою барикаду возвели.
Ви знаєте,
а я Вас
не розлюблю,
Я швидше
сам себе
у цім погублю,
У цім гріху
із запахом смоли
Церковної.
Бо вроду молоду
Не обманути
ані на хвилину!..
А завтра я у сотий раз загину,
Коли повз Вас, байдужую, пройду.
27.09.2011 р.
ну що це ви собі вигадали -- ні в якому разі! прекрасний вірш. і кажу ж -- не слухайте дурних порад. ви ж знаєте, що дорога в пекло вимощена гарними намірами... Ось я забрала вашого вірша в "Обране" і якщо він зникне з вашої лихої волі, то я поставлю його з посиланням на вас. Он, ажіотаж який довкола вашого прекрасного вірша. чекаю наступного... всі чекаємо, насолоджуючись цим...
радіти вмієте?.. радійте ж...
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
наступний буде не скоро... В жодному разі не хочу надоїсти комусь своїми віршами. Може, опублікуюсь тут аж через місяць, натомість по черзі публікуватимусь на інших сайтах...
Ажіотаж? - це ще не ажіотаж
З лихої волі віршу точно зникнути не дам, але я ще у роздумах
що ж... сталося... рада... правдиво радію... цікава, не стандартна, досить вільна, а тому приваблива, бо не затискає в рамки, розумна, логічна, емоційна -- свіжа! річ у вас вийшла... тепер ви нагадуєте мені не Симоненка а... іншого шанованого мною автора -- жартую... бо нікого ви не нагадуєте -- тільки самого себе, це ваша система образів, дій і ходів, виключно, індивідуальна. Такий стиль дає таку свободу руху думки і переживань, образів, які працюють. Не знаю, може ви знов візьметеся за голки, але, як на мене, це достеменно поезія. І стиль вам личить... В останньому рядку, якщо дозволите (Коли повз Вас, байдужую, пройду) слово байдужую -- раніше ви вже назвали її збайдужілою, може й в останньому -- "збайдужілу", якраз впишеться в ритм і не треба буде ...УЮ... хоча... не слухайте цих доброхотів, завжди радих втрутитися, в тому числі і мене...
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Валю. Мені легше видалити вірш, я вже думаю над цим
а нагадав я Вам... Вас же, так? - я цього навіть не заперечую...
я себе цим "все так не буде" теж постійно "годую", і все одно ВСЕ ТАК НЕ БУДЕ!!! 
а може таке бути, що ми настравді знайомі? 
