UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Володимир Шевчук: Я кожен раз вмираю… - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Окрилена, 28.09.2011 - 09:32
Це справжній ТАНОК думок... а перший рядочок, як запрошення на НЬОГО... захоплює, інтригує. ...блакитні очі, як нектар густі - образ-насолода, Володю  
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Наталю  деколи мені щастить на ідеї  
Іван Юник, 28.09.2011 - 08:54
Володимире,а Вам відомо,що люди пишуть про кохання вже тисячі років?Що ця тема вже давно оспівана з усіма нюансами?Мабуть,не відомо,оскільки кожен Ваш вірш оживає по-новому!Ваші емоції знайомі багатьом,але одночасно дуже індивідуально-творчі!Гарно,гарно і ще раз гарно!Бажаю,щоб Вам і надалі залишався невідомим зміст слова "банальність"!  
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
як це, у Мопассана? (роман "Любий друг") - "Слова кохання, завжди однакові, набувають смаку на устах, які їх виголошують". Звісно, репліка жодною мірою не стосується мого вірша... А може, Ваню, то серце у Вас просто СПРАВЖНЄ, і Ви так відгукуєтесь?.. Дякую, жму Вашу руку 
gala.vita, 28.09.2011 - 08:50
цей варіант спокійніший, хоча теж передає хвилювання і почуття, але перший варіант більш колоритне має звучання,передає ритм серця, коли воно затинається від хвилювання і акценти-поштовхи розтавлені доречно:"це диво,повік,а я Вас,сам себе,У цім гріху, Не обманути " мені подобається так як є!
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Віточко, і мені повітряний варіант сподобався більше. Таким я побачив його, як тільки почав писати
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
запросто, Віточко  ось: Я кожен раз вмираю… Я кожен раз вмираю, коли Ви Проходите повз мене збайдужіло. Зелене літо ще не побіліло, А зранку запах свіжої трави Уже не той. А ви – ще досі ті! – Із дня у день велично і красиво Минаєте мене, а втім, це диво, Що кожен раз ці зустрічі прості Банальні, передбачливі, пусті Приносять серцю стільки насолоди І знаю я,повік не вийдуть з моди Блакитні очі, як нектар густі, Які на мене зовсім не течуть. Ви знаєте, а Ви як чарівниця, Що не одному стільки – стільки сниться, І не одному в мимовільну путь Красою барикаду возвели. Ви знаєте, а я Вас не розлюблю, Я швидше сам себе у цім погублю, У цім гріху із запахом смоли Церковної. Бо вроду молоду Не обманути ані на хвилину!.. А завтра я у сотий раз загину, Коли повз Вас, байдужую, пройду. а розривав я рядки де відчував
gala.vita, 28.09.2011 - 07:44
о, це унікальна річ по своїй повітряній мереженій основі, по пружньому, танцюючому звучанні, і романтика так сильно захоплює і вражає, що встояти не можна. в обране!
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а я, Віточко, до останнього переживав на рахунок мелодики вірша, боявся, що в коротких рядках згубиться темп... Ви розвіяли мої сумніви, дякую Вам! Хочете побачити, яким вірш є насправді, коли рядочки ще цілі? Не знаю як він краще сприйметься, думаю, так-от повітряно, як Ви зауважити, він навіть краще читається тепер
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую. Не знаю, як ті вірші із рваними рядками пишуться, тому спочатку написав в ідеальному розмірі... а потім хитро порозривав 
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам за добрі слова
Анатолійович, 28.09.2011 - 00:11
Дуже мелодійно, свіжо, щиро! Це гімн справжньому коханню, нехай і без взаємності...
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дуже радий Вашим словам... от, захотілось мені експерименту. тепер можна й спокійно 
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
шановний Анатолієвичу, радію, що чую це від Вас я дуже переживав за мелодику вірша, але, здається, все добре
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
у вірші розмір витриманий, але чомусь захотілось розірвати рядки... таким я побачив вірш дякую, пане Ігорю
Інна Серьогіна, 27.09.2011 - 23:47
Таємно кохаєш, таємно помреш, Не смієш тривожити навіть в уяві... А може насмілишся і підійдедеш, І щиро в коханні зізнаєшся дамі?
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
шановна Інно, Ваша мудрість надихає все в наших руках
Валя Савелюк, 27.09.2011 - 23:00
...Я швидше сам себе у цім погублю, У цім гріху із запахом смоли Церковної.... 
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Валю, радію, що Ви вичитали ці рядки Я попередньо навіть не задумувався над цим якось, але воно відкрилось мені безпосередньо при написанні ось вона - сила поступу. Коли ми рухаємось - обов"язково відкривається щось нове
Валя Савелюк, 27.09.2011 - 22:53
пишу ж -- жартую... а якщо і так -- хіба це погано... може, в чомусь, я можу нагади Вас -- та це ж прекрасно, як політ -- крило підтримує крило і набирають висоту, як танець, де рух підтримує, продовжує рух...та я пишаюся, що мої експерименти Вас зацікавили і дай Боже, щоб знадобилися...
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваші експерименти - це благо для мене
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
