Я кожен раз вмираю,
коли Ви
Проходите повз мене
збайдужіло.
Зелене літо
ще не побіліло,
А зранку запах
свіжої трави
Уже не той.
А Ви – ще досі ті! –
Із дня у день
велично і красиво
Минаєте мене,
а втім,
це диво,
Що кожен раз ці зустрічі прості
Банальні, передбачливі,
пусті
Приносять серцю
стільки насолоди
І знаю я,
повік
не вийдуть з моди
Блакитні очі,
як нектар густі,
Які на мене зовсім не течуть.
Ви знаєте,
а Ви
як чарівниця,
Що не одному стільки –
стільки сниться,
І не одному
в мимовільну путь
Красою барикаду возвели.
Ви знаєте,
а я Вас
не розлюблю,
Я швидше
сам себе
у цім погублю,
У цім гріху
із запахом смоли
Церковної.
Бо вроду молоду
Не обманути
ані на хвилину!..
А завтра я у сотий раз загину,
Коли повз Вас, байдужую, пройду.
27.09.2011 р.
Дуже дякую. Мені надзвичайно приємно почути таке від тебе. Але здається, що це все-таки перебільшення Так можливо я трохи щось знаю і навіть пишу, але гадаю, що якщо мій талант буде недостатнім, то ніякі знання мені не допоможуть.
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Твій талант більш ніж достатній, повір, і це, схильний вважати, у кожного так. Всім решта керує мудрість і випадок. Не зупиняйся, Ти обов"язково станеш такою, якою себе бачиш
Дякую за комплімент, але я б не сказала. що мої знання у літературі глибокі. Мені дуже далеко до того ж Франка, що має в доробку характеристику творчості майже всіх молодих тогочасних митців і не лише українських. Погоджуюсь, що поет був харизматичною особистістю і вмів зацікавлявати жінок, але окрім Юзефи, йому спромоглася відмовити у взаємності і остання любов - Целіна Зигмунтовська.
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Зате Ти маєш від мене тільки найвищі характеристики
І я зворушений тим, що Ти цікавишся літературою, орієнтуєшся в ній і сама пишеш, Ти буквально 555 - як у ніку
все в наших руках, Оксанко
Щоразу жити хочу,
Бо вмираю...
Я вірю й знаю,
Так нестерпний час,
Та неодмінно
Серцем обираю,
Можливо, так і є, -
Кохаю!
Банально?
Божевільно?
Лише Вас!
Щоразу жити мушу
І страждаю...
У римі вільній
Свій шліфую клас,
І кожну мить
Я подумки злітаю,
Можливо, так і є, -
Бажаю!
Це грішно?
Мимовільно?
Лише Вас!
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оце відповідь, Сергію, це по нашому перечитав кілька разів і розумію, що вийшло краще ніж у мене от і радію цьому жму руку
Франко теж відчував таке до Юзефи Дзвонковської, але вона, як відомо не відповідала взаємністю, бо не могла цього зробити, через те, що була хвора на сухоти, хоча може насправді і сама мала якісь почуття до митця.
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оксанко, Твої пізнання в літературі вражають, молодець Подейкують, що Франко, незважаючи на низький зріст і рижі вуса, міг підійти на вулиці до будь-якої незнайомої жінки і після двох слів закохати її в себе