Я кожен раз вмираю,
коли Ви
Проходите повз мене
збайдужіло.
Зелене літо
ще не побіліло,
А зранку запах
свіжої трави
Уже не той.
А Ви – ще досі ті! –
Із дня у день
велично і красиво
Минаєте мене,
а втім,
це диво,
Що кожен раз ці зустрічі прості
Банальні, передбачливі,
пусті
Приносять серцю
стільки насолоди
І знаю я,
повік
не вийдуть з моди
Блакитні очі,
як нектар густі,
Які на мене зовсім не течуть.
Ви знаєте,
а Ви
як чарівниця,
Що не одному стільки –
стільки сниться,
І не одному
в мимовільну путь
Красою барикаду возвели.
Ви знаєте,
а я Вас
не розлюблю,
Я швидше
сам себе
у цім погублю,
У цім гріху
із запахом смоли
Церковної.
Бо вроду молоду
Не обманути
ані на хвилину!..
А завтра я у сотий раз загину,
Коли повз Вас, байдужую, пройду.
27.09.2011 р.
Ці рядки нестерпно колять душу..бо розділяю з вами я весь біль..ви пишете про гіркоту кохання ,напевне є у вас таємна ціль....зворушливо..захоплююче...щиро...відверто..ну слів не вистачає щоб передати те,що я вдчуваюю..я фанатка..я ваша фанатка!Браво
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
стільки похвал, що я гублюся з відповіддю Одне скажу: велике серце в щедрої людини; це про Вас. Бо ж і слова підтримки - та сама щедрість
дякую щиро, будемо фанатіти одне від одного
Дух перехоплює від такої краси. Настільки майстерно - сказали б, що вірш Франка - повірила б.
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Олю, рівнятись полюбому треба на найкращих... але я якось ніколи не порівнював себе тепер навіть не знаю. Буду трохи рівнятись на Тебе і Твою щирість, дякую
Форма для мене незвичайна, а от душевністю поезія багата... А Ви, виявляється, романтичні і в дечому покірні перед жіночою ніжністю...
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Олечко, чому це Ти до мене на "Ви"?
а вірш, насправді, написаний звичайнісінькими тристопними катренами, можеш глянути нижче в коментарях, я вже комусь (Віточці) показував
а за теплі слова - щира дяка