Не сила зупинитись
у точці неповернення,
Не можу не дивитись
у безодню навкруги.
Так легко помовчати
за тарифом без обмеження,
Лиш варто дочекатись,
як розтопляться сніги.
Без остраху вдивляюсь
я в простОри зоряні,
Із пам"яті стираю
всі пекучі почуття.
На лінії вогню
почуваюсь надто стомленим,
І тобі здаюсь,
без бою віддаю своє життя.
У безвісті думок
слова не мають значення,
Коли ми тільки вдвох
прокладаємо маршрут,
По зоряних мостах
спішимо у пункт призначення,
Зриваємо там банк -
вириваємось із пут.
