Кирюха
змалку ріс хлопям він шустрим.
полюбляв халву і хрусти.
щоби вчитись - то не дуже,
знав- батькам бо не байдужий
і вони знайдуть щілинку,
щоб засунуть десь дитинку -
як той поттер симпатичний,
пішов хлопець в юридичний.
закінчив і став суддею
й почалася епопея
його діл в суддійській справі -
буцім-то служив державі,
а насправді лиш кишені,
бо туди складав зелені.
оцінили те відразу
ті, кого він вже відмазав
і пішла за ним та слава,
що кирюша - спец у праві,
всіх спасе від буцигарні,
намалює вирок гарний
та за відповідну плату.
стали його вихваляти
і забрали у столицю:
- такий хлопець ще згодиться!
і згодився... незабаром
враз пішла така забава
в піднебессі у бувалих -
завести солідні справи,
знищити всіх опонентів.
скориставшися моментом,
що вибори ще не зараз,
кум - поважний правний шкварок
злапав їх - і до кирюхи,
той тепер, аж кліпа, слуха
і гадає що робити.
який вирок присудити.
бо засудить в буцигарню -
то порушить кодекс карний,
а якщо їх оправдає -
тато я..ягідки відкремсає.
от і думає кирюха:
чи втікати вже щодуху.
чи ще трохи зачекати,
щоб з тим вироком вгадати.
Шоб у нього, падлюки тупої, не тільки брови смикалися, шоб його всього тіпало! У моїх сусідів є чудовий рудий кіт, у нас взаємна повага, звати - Кірюша.Так я зараз його так називати не можу, кличу Рижим...
Іван Котигорошко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
треба всі імена тих кровосісів запамятати, щоб недай бог не називати так тваринок та не обідити
