"Музика - ти, що в мені..."
Пишу останній вірш, присвячений тобі
Все надихаєш, радуєш в журбі
Повторюю: ти ж музика в мені!..
Та так було, і більш уже не буде,
Не буде радувати знов мене твій спів,
Минулося, не повернеш, забув я,
Як це у сні почути голос твій
Я слухав музику, яка колись так мило
Бриніла у душі моїй, у дні мого життя
Про те, як жити треба... З тобою і без тебе,
Красива музика "твоя" про щастя й майбуття
Дивлюсь на фото наше... І знов в душі нічого,
Немає іскри в серці, ні слів, ні почуттів...
Часом лунає думка, що нового
Не принесе мені кохання в майбутті
Чи перестав любити я? Ну що ж, можливо...
Не знаю я кохання, воно не має значень
Любов - примара, про неї всі говорять,
Та мало хто її зумів по-справжньому побачить
І на останок: часом чути можна,
Що час лікує... - не правда, це афера
Не можна з часом все забути... точно...
Він лиш відтягує момент твоєї епопеї...
Так, все минає, та, на жаль, не скоро
Повинен пережити ти ту біль душі, тривогу
Життя стає так само кольоровим
Коли ти когось любиш... або зовсім нікого...
а кохання ще буде!!точно 
