Там на стінах розмиті картини-
Щось на кшталт Сальвадора Далі,
І,підхоплені вітром,гардини
Теплим хересом ллються по склі...
Там запилена тріснута ваза
З дорогого богемського скла
І розсипані жменями стрази
Розповзлись на поверхні стола...
Там у затінку,під кипарисом,
На канапі,м'якій,мов руно,
Призабута самотня актриса,
Гоїть стигми душевні вином.
Що це їй серед ночі не спиться
І печаль полинОво-гірка?
В небі місяць ліниво на спИцях
Теплі шалики в'яже зіркам.
Що йому до самотньої пані
У малесенькій рамці вікна?
Між пелюсток п'янкої герані
Відцвіла її буйна весна...
Розчинились солодкі присвяти,
Град овацій і крики "на біс"
Там,в проваллі сирої кімнати,
Де в задумі застиг кипарис...
все це варто прибрати і викинути той хлам, можливо, тоді з"явиться щось нове і в житті також
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не дарма ж кажуть:хочеш розпочати нове життя,зроби в домі кардинальний ремонт і повикидай старий непотрібний мотлох. Та дуже часто ми сильно прив'язуємось до своїх речей,як до тварин чи людей... І навіть не уявляємо,як з ними можна розпрощатися... Дякую за Ваше розуміння!
"...розтинаєш мої груди
серденько виймаєш..."
-- оце і ви так вчинили зі мною вашим знову шедевром. Я якраз "гою стигми душевні", але не вином, а пивом... називаю цей напій "тимчасовими рожевими окулярами".Господи! і звідки ви вск це так тонко і глибоко знаєте, вам же іще зовсімісінько зарано! Не віртетим, хто вам... вас не дочув... мені вірте -- це геніально. Настане година і я розкажу вам -- чому...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно усвідомлювати,що написане тобою викликає такі щирі емоції і залишає свій слід в душі того,хто читає. А щодо бунтівничих думок,то я не засмучуюсь.Бо якщо ми вже оприлюднюємо свої твори,то треба бути готовими до будь-якого відгуку-позитивного чи негативного.Це право читача.Дякую Вам за Ваше тепло і віру в мене!
Я вважаю, що актори, наголошую актори, знають на що ідуть, і що це не легка праця..і що вона забирає майже все життя, але це таке..
Взагалі самотність - це річ, яка не робить людину не щасливою, і якщо "самотня акторка" щаслива, значить самотність не акцентується..
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Може і не завжди знають:іноді майбутнє видається таким яскравим і безхмарним-велика сцена,овації,сотні прихильників,квіти,освідчення в коханні,обожнювання...Чи ж тоді(на злеті популярності)бодай одна творча людина задумується над тим,що прийде час і все це розвіється,настане забуття. Кожен хоче вірити,що слава і любов прихильників нікуди не подінуться.І до падіння ніхто ніколи морально не готовий.Дякую Вам за цікаві думки!Люблю людей,які на все мають свою точку зору.
Поясніть мені, що це за безглуздий стереотип "Самотня актриса"??
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чому безглуздий?Актори(і взагалі,творчі особистості)теж бувають самотніми,покинутими,як і звичайні люди.Проте,вони переживають це значно важче,трагічніше.Чи Ви так не вважаєте?