ми найчастіше губимся й з власної волі губим,
губи твої невтішністю пахнуть і словом грубим.
ти не навчишся слухати, я не зречусь зупинок,
цей поєдинок втомлює, з серця зриває цінник.
ноги твої оголені, пальці асфальт шліфують,
знаєш, існують привиди...
знаєш, тут всі блефують...
що ж ти вчепився намертво в мою нудьгу і шию?
я не прощаю зрадників...знаєш, я так не вмію...
все огорнеться осінню, потім зітреться номер,
вірші в труні написані, вже не віддам нікому.
втома долає спогади, губи оманом грубим,-
знаєш, ми все ще губимся й з власної волі губим.
гарно, хоча я б не сказав, що це "поезія смерті", швидше просто пошук правильного виходу у власних думках
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну ти зрозумів вірш так і маєш на це право але круто коли хтось бачить те саме, що й ти і розуміє САМЕ ТАК
НУ воно є смертю... звісно якщо не керуватись стереотипним її розумінням.
дякую
о, даа...
заа, прям радуеш /саме/ мене останним часом.
слова-образы такие с кровоподтеками, все больше твоя поэзия становится поэзией Смерти то есть потихоньку ты находишь себя /меня..нас/
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
не дивно, прауда? це і твій вплив на мене... нуу на нас
радію, шо нам нра
ноги твої оголені, пальці асфальт шліфують,
знаєш, існують привиди...
знаєш, тут всі блефують...
що ж ти вчепився намертво в мою нудьгу
і шию?
я не прощаю зрадників...знаєш, я так не
вмію...
Бомбово!
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
але круто коли хтось бачить те саме, що й ти і розуміє САМЕ ТАК 
