Ляхи,москалі,дикі орди топтали
Тебе,Україно,не раз...
Та знову і знов із руїн Ти вставала,
Щоб знов засіяти для нас,
В нелегкий той час.
Відвагою славні - за волю народу!-
Тебе боронили звитяжці-сини;
За яснії зорі і тихії води
Відважно життя віддавали вони.
Та збігли роки- відгули лихоліття...
Ти,начеб-то й вільна,та все ж...
Не ті вже сини! А новітнє століття
Все нові страждання несе.
Пробач,Україно,нам наше бессилля,
Байдужість і черствість,зневіру пробач!
Розгубленість нашу і наше свавілля,
За те,що не чуєм твій стогін і плач.
Пробач,Україно. Пробач...
... а сейчас тебя ,ненько, едят изнутри, и суть не во власти - другие бы тоже ели, но с другой стороны , дело в наших "нездоланных" людях - это они позволяют тебе быть такой
Байдужість і черствість, то гірше бессилля,зневіра й розгубленість- на руку свавіллю.Навколо ж роптання, про стогін і плач.Пробач малодухість і дурість ,пробач!
Вже виправив. 
Героям слава!
Щемливо... 
