ЛІСОВА ФЕЄРІЯ (МІСТЕРІЯ ЛІСУ)
Серед темної тихої ночі, по старому забутому шляху пересувалась біла постать. Таємничість темряви здивовано приймала її.
Перед білим силуетом постав Замок Природи – древній густий ліс, який пам’ятав ще магічні дійства волхвів. Великі старі дерева міцно вросли в землю, переплівшись гілками, охороняючи вхід, наводячи потемнілу гнітючість. Міцні гіляки, вивернувшись назовні, захищаючи містерію лісу, загрозливо стирчали мов бійниці озброєного замку, мов кігті лютого хижака.
Постать підійшла до двох дерев, ставши перед ними. Білі коліна опустились на почорнілу землю, білі руки здійнялись до туманного неба, а потім простяглись до темного лісу, а невидимий погляд проник в лісову глибину невідомості. Постать повільно схилилась до землі. І завмерла в чеканні. Ліс прийняв цей поклін. Нижні гілки розійшлись, створивши прохід для невідомого гостя, що поважав і схилявся перед величчю та могутністю їхнього старечого існування. Силует підвівся і ступив, зробивши перші кроки. Його контури щільно увійшли в утворений прохід. Глибина лісу прийняла його. І кремезні руки дерев знову відлякували чужинців. Лякаючі контури дерев відображувались немов чудовиська і в той же час, немов химерні витвори краси Природи.
Силует просувався вперед, вглиб. Здавалося, що дерева самі пересуваються, наближаючи невідоме таїнство до впустимого незнайомця. Враз сама глибина Замку Природи оповила білу постать. Чиста, недоторкана для чужих, освячена нектарами життєдайності, галявина відчула, пізнала ще одну новизну – чистоту думок, прагнень, буття. Жовте яскраве м’яке сяйво піднялось із надр священної землі, огорнувши білизну силуету, який проникав у світло, і світло проникало в нього. Це сокровенне поєднання повільно підіймалось вверх. Коли вершина дерев і підняті гілки, що вітали, проводжаючи, були внизу, сяйво і постать, що перетворились в одне ціле, стрімко піднялись в вись, в лісову феєрію, в Таємничість Ночі, в містерію Темряви, в безмежжя Космосу…
19. 01. 2001.
Несподівано... від Тебе...
Якщо чесно здивував... і містикою неприйнятності... і містерією очищення...
Мабуть ішла з тою білою...
************ Повторюсь... пиши і прозу теж... Виходить - супер!!! Мій уклін!
Ярослав Дорожний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
була сила у мольфара. іноді ще й зараз, дещо 
щиро дякую велике. було натхнення. інша справа, що записував на лекції зі "Фінаснів" 
проза займає більше часу... 
