Загорілася калина восени,
Натяглась життям натруджена вуздечка –
Позлітайтеся до матері, сини,
Ой прилиньте, доньки, до її гніздечка.
Розкажіть, як ваші річеньки біжать,
Як зростає урожай у вашім полі
І чи є чого для щастя в нім нажать,
Щоби можна було дякувати долі.
Порадійте разом з нею за цей день
Чи поплачте, щоби серцю легше стало,
Заспівайте рідних маминих пісень,
Адже їй для щастя треба зовсім мало.
І дарма, що осінь квапить лет життя,
Де весна і літо відгули роками.
Ви для неї все одно мале дитя,
Тож частіше повертайтеся до мами.
Спасибо. В последнее время на сайте появилось несколько стихотворений на схожую тему. Трогательно и волнующе. Торопитесь к родному гнезду, пока в нем еще есть кому вас встретить!..
В. Гроз відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Прекрасний вірш, думки і почуття Як же цікаво, коли поети пишуть щось схоже. Нещодавно написала вірш http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273191, а сьогодні очима спіткнулася на Вашому. Думаю, чому спіткнулася, Ви здогадаєтеся, коли прочитаєте
В. Гроз відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нещодавно написала вірш http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273191, а сьогодні очима спіткнулася на Вашому. Думаю, чому спіткнулася, Ви здогадаєтеся, коли прочитаєте 
