" ... Ой, не завидна доля у осла.
І чим кому тварина завинила?
Усе життя в`юки кудись несла
І опору фактично не чинила.
Ну, попручається коли бува -
То це ж так звіку-прАвіку годиться.
Чому ж вороже ставиться сова
Й не поміча хазяйська верблюдиця?"
Узятий не за безцінь на торжку,
На їх нечемність дивиться похмуро.
Сіпнув трави пучечок у стіжку,
Повісив вуха й голову понурив.
" ... А хай їй грець, тій пташці угорі.
Вже вибачу її натуру горду.
Та й верблюдиця - змалечку в дворі -
Спасибі, що не плюнула у морду.
Ось незабаром вийде в двір бабА*,
Візьме свого маленького онука
І стежкою, де не пройде гарба,
У гори втрьох підіймемось на луки.
А там - роздолля, квіти і трава,
З джерел фонтаном б`є смачна водиця.
Про те не знає птаха степова
Й не снилось норовистій верблюдиці".
..........................................................
Вернулись із чималеньким тюком
З гірською соковитою травою.
І чебрецем запахло молоко
Верблюже із ранкового удою.
* - дідусь по-азербайджанськи.
