Віддати усе мріям,
кудись у високу безмежність,
направляючи власні думки,
зневірившись у реальності,
кохатися з холодними зорями...
І не вірити у нікчемність всесвіту,
і сміятись з нікчемності власного життя,
маленького світлячка у темряві,
що летить з нізвідки у нікуди-
згасаючої напівмертвої душі...