Безродной грустью в небе тучи
Нарисовали твой портрет.
Ты несомненно – самый лучший,
Такого в мире больше нет.
Тоскою сладостной все крепче
Томятся мысли в неглиже,
А мне теперь намного легче,
А мне не плачется уже!..
Пускай мечтам сбываться рано,
Смыкая новый трудный круг,
Но я стою уже за гранью,
И понимаю, что не вдруг
Себе сама кажусь безродной,
Как свежий ветер в жаркий зной…
А ведь в душе моей – свобода,
Что потеряла б я с тобой.
мне (обычно) не очень комфортно читать стихи на украинском языке (кроме тех людей, которые указаны у меня в профайле и ещё некоторых, не указанных там ),
но я так привык читать стихи ГМ на украинском, что ваши стихи на русском кажутся мне чужеродными
Halyna* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А воно так і є Моя рідна мова - українська, та, якою я думаю і розмовляю
Справді! все життя ми є між двома страхами - "страх перед життям" - як боязкість бути відкинутими і потреба в залежності від когось і "страх перед смертю" - страх бути повністю поглинутим і втрати свободи.
Halyna* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вперше читаю твою російськомовну лірику.Не менш талановито,ніж на українській мові! Прекрасна поезія!І ця одвічна невизначеність:що краще-неволя в коханні чи повна особиста свобода... Важкий вибір...
Halyna* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та ні, якщо чесно, то я певна, що неволі в коханні не існує, якщо воно справжнє і дійсно взаємне. Інколи нас куди більше сковує наша самотність Спасибі, Наталочко, за прекрасний відгук