Коли стара стіна
Знову закрила горизонт,
Коли поїхав друг,
Коли мовчить магнітофон,
Коли чекаєш день,
Але приходить знову ніч,
Коли нема нікого,
З ким ішов би пліч-о пліч,
Коли солений піт
Ти відчуваєш на губах,
І ще коли неспокій
У твоїх сумних думках,
Тоді ти раптом чуєш
Голос десь із глибини,
Який кричить:”Я прошу!
Прошу,час цей зупини!”
Чому летить вперед?
Чому він забирає в нас
Усі хороші дні,
Які згадаємо не раз?..
21.08.96p. Corvin
Якби то, друже, ми знали відповіді на ті багаточисленні "чому"?
Corvin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так. Дякую. Знаєте, я не найкращої думки про цей мій ранній твір... І хочу попросити Вас підходити більш критично до таких речей... Дякую і ціную вашу думку...
ми в полоні часу....малі комахи.....безпомічні...єдине, що ми можемо - жити сьогоднішнім день....упиватися ним...в мене таке правило:"цей день - це все , що у мене є..."
Corvin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так... Я також завжди з'їдав усі цукерки в один день. Хтозна, що буде завтра...
а чому собі відмовляти!?це наша українська натура, голодомор дався в знаки! 
