Уже дванадцять пробило давно
І бачу сон, як німе кіно,
У ньому я і у ньому ти,
Як два світи, як два світи.
Ти, як далека, ясна зоря,
Навколо тебе кручусь і я,
Але не співпадає слід орбіт,
І ця безодня не має меж,
Ти розумієш, я знаю теж,
Що не горітимуть без кінця серця.
Шукає кожен якісь слова,
Мов цілу вічність ця ніч трива,
І не збагнути, не осягти,
Чому не я, чому не ти.
Ти, як далека, ясна зоря,
Навколо тебе кручусь і я,
Але не співпадає слід орбіт,
І ця безодня не має меж,
Ти розумієш, я знаю теж,
Що не горітимуть без кінця серця.
Сон покидає, мов не було,
Я витираю вогке чоло,
І біля мене знов саме та,
Така беззахисна і свята
Ти опустилась, зійшла сюди,
І сполучилися ці світи,
І співпадає гарячий слід орбіт
І це кохання не має меж,
Ти розумієш, я знаю теж,
Що не згоріли ще до кінця серця!
