Краплини дощу летять стрімко додолу –
Кожна річ в світі ма свою долю.
Мереживо гір карпатського лісу –
Краплина у морі великого світу.
Живе, але сон,
Ніжне, пестливе...
Пилюку з вікон
Дощі геть обмили.
Не справжнє ,як сон,
Таке чарівливе,
Коли воно помре,
То загине красиво.
У тілі тремтить,
Холоне кров у жилах.
Кажуть – це мине,
Та зникне журливо.
Сонячний сміх
Зітре сліди зливи.
Брехати – це гріх:
Ми брешем щосили.
Летить небо синє,
Блистить із вікон.
І я ладна в нього
Занурить свій сон.
Земля наша грішна –
Так кажуть люди,
Що брешуть і вірять,
Що гріха не буде.
Ми брешемо, вірим,
Сміємось – живем.
Лиш в сонці надію
Сховаю тепер.
Ми віримо в казку,
Що лише про нас.
Віру свою занурю
В море окрас.
Ми кажем, що любим,
Тремтимо, бажаєм.
Своє я кохання
В тобі сховаю.
Хмари - різні, чорні і сірі,
У формі зірки і просто білі –
Життя наше дивне і промайне швидко.
Рятуй його поки кінця ще не видно.
Нитки сонця знаходять у волоссі –
Кохання своє ти знайдеш в хаосі.
Я пробую зрозуміти, що в якомусь наборі слів Ви хочете передати емоції, які аж дзвенять в Вашій душі. Але де, чи які ці слова? Читач повинен їх побачити і зрозуміти. Ви ж пишете для читача...
Роксолана Сова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нехай, це Ваша думка,проте я не забарюсь тут нічого доводити і мотивувати.
Живіть, радійте і дзвеніть!
Ви говорите вірші пишуть про життя, про почуття - повністю з вами ногоджуюсь, на всі 120%.
Але про що цей вірш. Тут одні обривки думок, при тому не пов'язані між собою.
Чи я щось не розумію?
Все це так, але в вірші про дзвін ні слова, навіть натяку, а назва - "дзвін".
Роксолана Сова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гадаєте,що дзвін ,у даному випадку, - предмет?
Тоді мені нічого сказати.
Я здається вже пояснила суть цієї назви,тож не варто зациклюватись на словниковому значенні даного слова.
Яка заманлива назва... Але причому тут дзвін?.. І взагалі - про що вірш?
Роксолана Сова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Знаєте,я сов не шукаю мимохіть.
Дзвін..дзвін - єдиний предмет,що ладен змусити людину схаменутись від свого звуку.
А про що люди пишуть вірші? Про почуття,про природу,про біль - про життя,пане.
