Було затишно так, ніби з внутрішнього боку твоєї долоні....
Серце билось як скло і збиралось до купи суницями,
Волосся дотиком прилипло на скронях, відстань між нами
звужувалась зіницями.
Лиш не викидай свій старий записник,
там стільки імен, що ними можна заповнити ліжко.
Кожен подих твій розчинявся словами в кімнаті нишком,
поки остаточно не зник.
Розливаю молоко по паркетній підлозі,
хай шпарини у ній заповняться соромом.
Одягну його теплий светер з віскози,
загорнусь у обійми і ми поговоримо...
Про спільне майбутнє, про музику,
про те, як мені з ним до оргазмів чуттєво поряд.
Про те, хто мінятиме донечці вночі підгузки
і як ми поїдемо автостопом до моря.
Мені іноді не завадять
...
Sometimes you have to go through depth of hell to appreciate the glimpse of heaven,when every day is exactly the same in a sort of a flat kind of existence...
